Uncategorized

— Скільки років працюю, а рис завжди знаходить найнесподіваніший спосіб утікти з пакета! Отакої. — І це ви так спокійно реагуєте? Я б на вашому місці вже пів вулиці рознесла від обурення!  Того п’ятничного вечора місто нагадувало вулик, що гуде перед вихідними. Серпнева спека трохи спала, поступаючись місцем м’якій вечірній прохолоді, але в повітрі все … Читати далі

— Зрозуміло все з тобою. Ми з такими не одружуємось! — «Ми» — це хто? Ти і твоя мама?  Осінній Київ зустрічав мене прохолодним вітром і золотим листям, що повільно кружляло над алеями Маріїнського парку. Я працювала графічною дизайнеркою у великій IT-компанії, мала гнучкий графік, стабільний дохід і чудове коло друзів. Життя текло спокійно та … Читати далі

— Так цікаво, у вас тут таке дзеркало висить велике прямо біля прилавка! — То я почепив, щоб люди бачили, які вони щасливі, коли купують кавуни. Подивіться на себе — ви ж зараз сяєте!  Серпень у місті завжди має свій особливий, ні з чим не порівнюваний аромат. Це суміш гарячого асфальту, сухої трави з міських … Читати далі

— Ти що, серйозно поставив собі нагадування на вісім років уперед?! — Ну а як інакше? Ти ж сама назвала дату. А я звик тримати слово й чекати свій час.  Вівторок, четверте серпня, починався як найзвичайніший робочий день. За вікном затишного львівського кав’ярні вирувало серпневе життя: містяни поспішали у своїх справах, аромати свіжообсмаженої кави та … Читати далі

Тамара вигнала чоловіка Василя після чергової зради. Гуляти він почав напевно давно, тільки дізналася про це дружина, коли їхній третій молодший син навчався у дев’ятому класі. На батьківських зборах обговорювали випускний, іспити. Мати одного з учнів оглянула присутніх та вийшла, пославшись на терміновість якоїсь справи. Дві матері почали шепотітися і дивитися на Тамару. До жінки … Читати далі

— Мамо, тільки не кажи, що ми знову запізнюємося! Я вже пів години взута стою, а ти досі шукаєш окуляри, які в тебе на голові! Одинадцятирічна Соломія стояла біля дверей квартири з маленьким бузковим рюкзаком за плечима й дивилася на матір із таким серйозним виразом обличчя, наче саме від неї залежало відправлення ранкового автобуса. — … Читати далі

Той вівторок починався як сотні інших. Олена бігла від зупинки до батьківського будинку, притискаючи до грудей коробку з бісквітним тортом. Перехожі поспішали у своїх справах, під ногами шурхотіло сухе осіннє листя, а в голові Олени панувала звична побутова метушня: робота, звіти, діти-підлітки, які знову не поприбирали у своїй кімнаті. Батьківська квартира завжди була для неї … Читати далі

Ольга поправила бейдж на грудях і знову глянула на екран комп’ютера. Система бронювання зависла на півслові – знайома проблема, яку вона навчилася оминати ще три роки тому, коли цю програму лише впроваджувала. Тоді вона сиділа в іншому кабінеті, на третьому поверсі, і розбиралася з кожним багом разом із програмістами. А зараз стояла за стійкою рецепції, … Читати далі

— Ти ж чудово чув, як я просила залишити мені той шматочок на обід! Чому ти знову все з’їв і навіть не згадав про мене? — Ну а що такого? Судок стояв у холодильнику, ти його не доїла, а я ввечері захотів їсти, от і з’їв! Не роби з цього проблему. Суботній ранок починався із … Читати далі

– Ви винні в тому, що я зрадив дружину і знайшов їй заміну, – сказав син батькам Цього вечора все змінилося. Назавжди. Кожен крок сходами давався Іванові з труднощами. Він підіймався до батьківської квартири, і кожна сходинка наче додавала ваги до того, що він збирався сказати. Іван завмер перед дверима. Батьки не чекали його сьогодні … Читати далі