Uncategorized

Старий автобус виплюнув його на зупинці, чхнув сизим димом і поповз далі, залишаючи Андрія сам на сам із минулим. Серпень випалював землю, але чоловіка била дрібна, колюча пропасниця. Він спирався на дешеву дерев’яну тростину, важко дихаючи. Йому було шістдесят, але виглядав він на всі сімдесят п’ять: глибокі зморшки, як русла пересохлих річок, перетинали змарніле обличчя, … Читати далі

— Оце так новина! Тільки-но людину поховала, а вже про власні примхи думаєш? — Зоя стояла на порозі й розглядала невістку так, ніби та щойно зізналася у чомусь надзвичайному. — Я просто сказала, що хочу хоч трохи відпочити, — тихо відповіла Галина, відступаючи вглиб передпокою. — Відпочити? Від чого, цікаво знати? Від хатньої роботи? — … Читати далі

– Які сімдесят п’ять тисяч? Ти зовсім там уже? – Зашипіла Ліля в слухавку, про всяк випадок відступивши подалі від кухонного столу, за яким обідала сім’я. – За якусь залізяку? – Ліль, це новий флагман! Я його місяць тому в кредит взяла! – у голосі сестри Марини чулися не просто сльози, а справжня істерика. – … Читати далі

– Ти повинна нас пустити, ми ж сім’я! – Голос Галини Степанівни розносився, здавалося, по всьому під’їзду. Дзвінок надривався третю хвилину поспіль, різавши слух пронизливим писком. – Мамо, ну не кричи, сусіди вийдуть, – бубонів Михайло десь на задньому фоні. Вікторія стояла в передпокої, притулившись спиною до одвірка, що веде на кухню. Поруч переступав Грім … Читати далі

— І після цього ти вважаєш себе нормальною сестрою?! — крик у слухавці був таким гучним, що довелося відставити телефон від вуха. — Мені через твоє «хочу» про підвищення забути?! Стажування втрачено! А ти просто зібрала речі й умиваєш руки?! — Я ж казала тобі заздалегідь, — тихо відповідь лилася з утомою, яка накопичувалася роками. … Читати далі

Арина майже фізично відчувала кожен грам накопичених грошей, що лежали на банківському рахунку. Кожну копійку, відкладену за три роки, вона заробляла невтомною працею і жорсткою економією. Ось і зараз, розглядаючи виписку з ноутбука, жінка із задоволенням відзначила: ще 7 500 гривень додалося до майже 600 тисяч. Ще трохи, і первісний внесок на власну квартиру буде … Читати далі

Білий кахляний кабінет лікарняної палати дихав холодом, дезінфекцією та тим особливим духом людського розпачу, який важко переплутати з будь-чим іншим. Марія Степанівна лежала на високому ліжку, прикута поглядом до сірої стелі, і слухала, як важко та нерівно стукає її власне серце. Кожен подих давався з труднощами, але найбільший біль гніздився десь набагато глибше — під … Читати далі

— Житимеш без мене — то, може, нарешті глузду навчишся! — Петро з тріском застебнув блискавку на великій дорожній сумці, куди щойно жбурнув стопку шкарпеток. Одна шкарпетка, скручена клубочком, сумно викотилася на підлогу. — Я для цієї сім’ї з ранку до ночі працюю, а ти… Ти навіть кредиту для Світлани оформити не хочеш! Це ж … Читати далі

— Поставила товар на місце й вийшла! Я сказав, негайно все лишила й вийшла! — закричав їй чоловік на весь супермаркет так, що довкола заніміли покупці.— Мене не хвилює, що ти хотіла! У тебе було п’ять хвилин, ти не вклалася, отже, лишаєшся без нічого! Осінній вечір повільно опускався на місто, фарбуючи сірий асфальт у вологі … Читати далі

— Як добре, що ти в дитинстві була такою самостійною й абсолютно не потребувала моєї уваги, — замріяно мовила мати, попиваючи лімонад біля басейну. — А тобі просто було байдуже, що зі мною відбувається, — спокійно, але виразно відповіла дев’ятнадцятирічна донька, навіть не підводячи очей від книжки. Літній день поволі випливав на свій найвищий, спекотний … Читати далі