Щось сталося, мамо? Чому ти телефонуєш так рано? — Нічого не сталося. Просто нагадую, що в тебе за тиждень день народження. Ти збираєшся нас кликати? Чи знову все обмежиться твоїми подругами? Леся призупинилася. Відверто кажучи, вона взагалі не планувала гучних святкувань. Богдан їхав у робочу поїздку, і вона сподівалася провести цей день у спокої, можливо, просто запросивши матір на чашку чаю та домашній пиріг. — Я ще не вирішила, мамо. Може, просто посидимо утрьох? Я спечу пиріг, спокійно побалакаємо. — Тобто брата з сім’єю ти вже й у хату не пускаєш? — одразу обурилася Надія Петрівна. — Тарас хотів тебе привітати. І племінники скучили за тіткою. Згадка про племінників змусила Лесю внутрішньо зіщулитися. Близнюки — шестирічні непосиди — щоразу перетворювали її впорядковане житло на справжній хаос. Минулого разу вони випадково розбили її улюблену вазу й довго ганялися за Рудиком, намагаючись схопити його за хвоста. — Мамо, ми ж планували спокійний вечір. Мені важко, коли в квартирі багато людей
— Коли ти вже нарешті вийдеш заміж і почнеш жити як усі нормальні люди? Саме з цієї фрази, мовленої строгим і навченим життєвим досвідом голосом матері, розпочинався ледь не кожен ранок Лесі. Вона стола на невеликій кухні, тримаючи в руках улюблену керамічну чашку з міцною кавою, і подумки рахувала до десяти. За вікном вирував звичайний … Читати далі