Категорія Uncategorized
– Наталочко, а де ключі від будинку? – запитав мене чоловік за сніданком. – Ти про які ключі? – здивувалася я, бо ми живемо в квартирі, а не в будинку. – Кохана, ключі від твого спадкового будиночка, – уточнив чоловік…. Продовжити читання →
– Любочко, доню, відпусти ти мене старого додому, – благав Сергій Петрович доньку, яка зі співчуття забрала його до себе в місто. Тяжко старому одному в селі, вирішила вона, і вмовила переїхати до неї у велику квартиру. Люба була єдиною… Продовжити читання →
— Валю, ми з татом плануємо ці вихідні на базі відпочинку провести. Ти ж поїдеш із нами? Ми з тобою будемо засмагати, покупаємося, поки тато вдаватиме з себе досвідченого рибалку. А ще там спа-центр є, можна буде побалувати себе якимись… Продовжити читання →
– Мамо, – Христина тихенько, долаючи страх, підійшла до матері, – я їсти хочу. Налий мені, будь ласка, супу. – Швидко у свою кімнату! – рявкнула Поліна, – тебе сьогодні покарано, спати лягаєш без вечері. Швидко! І не смій до… Продовжити читання →
– Ні, Артеме, ти їдеш! Зараз я допоможу тобі зібрати твої реч,і й ти покинеш мою квартиру. Ти що не зрозумів? Я не маю наміру продавати будинок моєї бабусі! – Хотів поставити мене перед фактом? У тебе нічого не вийде,… Продовжити читання →
Щелепа колишнього чоловіка з гуркотом приземлилася десь у районі першого поверху, коли він побачив, як я паркую свій новенький джип біля магазину. – Це… це твоя машина? – його очі розкрилися. – Ні, Льошо, викрала дорогою, – усміхнулася я, спостерігаючи,… Продовжити читання →
– Надю, моїй Настуні так сподобалося у тебе! Хоче знову приїхати на дні три-чотири. Сподіваюся, притулиш? Сама розумієш, важко їй із двійнятами. Паша постійно на роботі. Арина турботи вимагає. Хоч у тебе відпочине! Надія хотіла заперечити своїй молодшій сестрі Любаші,… Продовжити читання →
– Ну, що, відпустиш дружину? Лише на один день. Забираю домробітницею, поверну королевою. – Яка домробітниця? – Катюшко, ну ти сказала! Михайла мого збентежила. Я й сама не хочу їхати, прожила без цього стільки років, і зараз ні до чого… Продовжити читання →
– Ти не моя мама! Залиш нас із татом у спокої! Іди геть! – чула кожна жінка, яка побажала ділити дах, хліб і розкладний диван з Антоном. Маленька Агата злісно шипіла, кидалася словами і дорогими плюшевими зайцями, а іноді й… Продовжити читання →
— То чого це ти стала? Раз живiт уже порожнiй — значить, настав час зайнятись справами. Пiдлоги самi себе не приберуть, — сказав вiн з таким виглядом, нiби вручав менi Нобелiвську премiю за те, що я знову можу тримати в… Продовжити читання →