Uncategorized

До Семена Войтюка друг приїхав. П’ятнадцять років не бачились. Здружилися ще в армії. Так міцно потоваришували, що всі ці роки, хоч зрідка, але переписувалися, листівки до свята слали. І ось наважився армійський друг Семена взяти законну відпустку і пів країни на автобусі проїхати, та дістатись до малої батьківщини дружка свого. Семен із вечора заснути не … Читати далі

Мишко повільно ходив по квартирі, не знаходячи собі місця. Він відчував, що це новий поворот у долі. А що за цим поворотом, подарунок долі чи неприємний сюрприз? За вісімнадцять років, прожиті Мишком на цьому світі, неприємні сюрпризи були частішими аніж подарунки. Він був слабий з дитинства. Його тато, Роман Миколайович, був людиною далеко не бідною. … Читати далі

— Зраду чоловікові я ніколи не пробачу, — казала колись катерина. Осінній вечір над Києвом розгортався повільними, густими сутінками, зафарбовуючи спальні райони та старі столичні каштани у глибокі мідні відтінки, від яких віяло затишком і водночас якоюсь незрозумілою, прихованою тривогою. У передпокої затишної квартири на Позняках Максим саме застібав міцну дорожню сумку, ретельно перевіряючи, чи … Читати далі

— Твоя донька вже доросла, нехай іде підробляти, а не заглядає до мого гаманця! — спокійно, але дуже твердо мовила Ірина, дивлячись чоловікові просто у вічі. У коридорі запала мовчанка. Така, коли кожен чує власне дихання. Дев’ятнадцятирічна Вікторія ображено підібгала губи й сховалася за широку спину батька, ніби шукала там захисту. Василь розгублено переминався з … Читати далі

Осінній ранок у передмісті Києва видався прохолодним, а ранковий туман не поспішав розсіюватися над дворами приватного сектору. Степана Олексійовича розбудив звук власних кроків на доріжці та дзвінок до калитки, який здавався надто настирливим для цього тихого суботнього ранку. — Тарасе, ти зовсім розум втратив?! — Валентина Петрівна тиснула на кнопку дзвінка так, ніби металева коробочка … Читати далі

Сусід вирішив, що самотній жінці не потрібні 18 зайвих метрів: а в результаті віддав гроші іншій сусідці, ще й переплатив. Оксана стояла біля вікна, дивилася у двір. Вантажники затягували до сусіднього під’їзду білий шкіряний диван – кутовий, здоровенний, з глянцевими підлокітниками. У неї у вітальні такий і навскіс не став би, хіба що без шафи. … Читати далі

Коли офіціант приніс теку з рахунком, я встигла помітити цифру раніше, ніж Максим прикрив її долонею. Дві тисячі чотириста вісімдесят гривень. Проте я не очікувала, що він попросить мене оплатити половину рахунку. Я подумки перерахувала все, що було на столі: креветки в соусі з манго, стейк з мармурової яловичини середньої прожарки, салат з рукколою та … Читати далі

– Чому у нас вдома знову чужі люди? Ти зробив з нашої оселі прохідний двір! – Надійко, люба, ну чого ти відразу кричиш? Це просто мій кум з далекої родини приїхав у справах, потяг був зранку, готелі дорогі, от я й подумав… – Ти подумав?! Ти хоч колись думаєш про те, що цей дім — … Читати далі

— До сватів ми не підемо, доню, — стояла на своєму мати. Осінній дощ марно барабанив по шибках квартири у спальному районі Львова, нагадуючи своєю нескінченною мелодією про плинність часу та невідворотність змін. Марія Петрівна стояла біля широкого підвіконня, акуратно обхопивши долонями стінки керамічної чашки із завареним карпатським чаєм, який уже давно охолов і втратив … Читати далі

Ігор сказав це у дверях, уже одягнений для роботи. – До твоїх батьків я не поїду, багато честі! Я стояла посеред передпокою з телефоном у руці. П’ять хвилин тому зателефонувала мама: у батька інс.ульт, швидка вже відвезла його в лікарню. Голос у мами тремтів так, що я не одразу розібрала слова. – Ігорю, це на … Читати далі