Uncategorized

Сонце повільно сідало за обрій, кидаючи довгі тіні на ошатний двоповерховий будинок на околиці містечка. Ще десять років тому це була скромна одноповерхова будівля із перекошеним парканом та стареньким шиферним дахом. Проте роки важкої праці за кордоном та зусилля доньки і зятя перетворили її на справжній маєток. Фасад майорів свіжою штукатуркою, нові металопластикові вікна відбивали … Читати далі

Галина стояла навпроти дзеркала в коридорі, намагаючись зрозуміти, яке обличчя потрібно зробити, коли вперше зустрічаєш дружину власного сина. Капустяний пиріг тим часом повільно вистигав на підвіконні, а в голові крутилася лише одна думка: як вона, ця Жанна? Адже про саме весілля Галина дізналася лише три дні тому. По телефону, між іншим, як дізнаються про планове … Читати далі

На лавочці біля оновленої хвіртки сиділа Оксана. Будинок за її спиною виглядав охайним і добротним: надійний металопрофіль на даху яскраво блищав на сонці, енергозберігаючі пластикові вікна захищали від вуличного Ашуму, а довкола подвір’я тягнувся акуратний євроштакетник. Сама господиня трималася надзвичайно прямо, немов досвідчений капітан на містку корабля — розправлені плечі, схрещені руки та проникливий, дещо … Читати далі

Лайка, що розірвала тишу їхньої квартири, була неприємною, але звичною. «Ну що за жінка! Геть нерозумна! Сказав же — зайнятий!» Артем, не добираючи слів, жбурнув піджак — той промахнувся повз спинку стільця й безвільно сповз на підлогу. Чоловік навіть не озирнувся. Просто переступив через нього, прямуючи далі на кухню, звідки одразу почулося гуркотіння холодильника. Надія … Читати далі

Одного разу Ірина помітила нові фіранки. Приїхала після роботи, відчинила хвіртку, і крізь шибку побачила: на вікнах кухні висіло щось кремове, з рюшами. Старі фіранки, сині в дрібну квіточку, які вона обирала у магазині чотири роки тому, лежали складені на підвіконні. Постояла на ґанку секунд десять. Може, п’ятнадцять. А тоді зайшла. – Подобається? Я на … Читати далі

Галина збирала валізу мовчки, поки чоловік був на роботі. Поміж светром і джинсами вона знайшла складений вчетверо аркуш. Те, що було написано всередині, змусило її сісти на підлогу просто посеред коридору. Валіза лежала на ліжку, розкрита. Галина складала речі акуратно. Светри, дві пари джинсів, особисті речі. Документи в бічну кишеню. Паспорт. Свідоцтво про народження Кості. … Читати далі

— Ром, ти ж не забув, що в п’ятницю до нас приїжджають Світлана з Василем? — невинно запитала Галина, ретельно помивши велике червоне яблоко й витираючи його серветкою. Якби ж хтось знав, як чоловік сподівався, що вони забудуть. Що в них з’являться якісь невідкладні справи, зламається старенька машина, раптово доведеться їхати на город чи помагати … Читати далі

— Я щодня стою біля плити, чищу овочі, вигадую нові страви й витираю поверхні до блиску, і це сприймається так, ніби так і має бути за замовчуванням. Але варто чоловіку  один раз розпалити вугілля на пікніку та посмажити шашлик— і всі родичі починають аплодувати, ніби перед ними виступив шеф-кухар мишленівського ресторану! День у нашому домі … Читати далі

«Ти упевнена, що твій чоловік щовечора сидить над робочими звітами, а не тринькає ваші заощадження за рогом сусіднього будинку?» — саме з цього запитання для моєї доньки почалося розпадатися її «ідеальне» сімейне життя. Завжди здається, що подібне трапляється десь далеко, у чужих сім’ях чи кіно. Але коли це заходить у твою власну родину, земля буквально … Читати далі

— Ти знову витратила гроші на якусь дурницю? — пролунав від дверей холодний голос чоловіка, ще навіть до того, як він роззувся. Наталка замерла біля кухонного столу. У руках вона тримала невеликий паперовий згорток із найпростішим зволожувальним кремом для рук, придбаним у звичайній аптеці. Її пальці давно тріскалися від постійного миття посуду крижаною водою та … Читати далі