Uncategorized

— Ви що, з глузду з’їхали на такому морозі з дитиною сидіти? — крикнув чоловік, навіть не заглушивши мотор своєї старої машини. Він протер запітніле скло й угледів на старій дерев’яній зупинці біля виїзду із селища сніговий занос і самотню постать. На годиннику була п’ята ранку, а стовпчик термометра опустився далеко нижче нуля. У такий … Читати далі

Витягнувши змучені ноги з робочих черевиків, Ніна нарешті відчула довгоочікуване полегшення. Весь день на пульті міськводоканалу гуділо, дзвонило й вимагало її повної уваги — то тиск води падав, то труби проривало. Вона щойно встигла повісити важке шерстяне пальто й збиралася налити собі гарячого чаю, коли різкий, нетерплячий дзвінок у двері розірвав ідеальну тишу її квартири. … Читати далі

Чоловік поїхав на три дні у відрядження. Варя завмерла, побачивши його по телевізору, та ще й біля пологового будинку. Ілля поїхав у неділю ввечері, поцілував у скроню й сказав: — Три дні, сонечко, максимум. Варя знала, він їздить у відрядження часто. Львів, Одеса, Чернівці. Міста, в яких вона дуже рідко бувала, але які ввійшли у … Читати далі

— Усе чудово у неї… — зітхнула моя бабуся. — Та хіба ж це чудово? Сама в чотирьох стінах сидиш, а Андрійко твій вже пів року як одружений! Мені сусідка казала, бачила його в супермаркеті з новою дружиною. Вона йому й сумки допомагає нести, і усміхається, і виглядає покірною. А ти все сама та сама. … Читати далі

— Це ж мама, і у неї право вирішального голосу, — мовив Тарас, вішаючи куртку матері на верхній гачок, який його дружина кілька разів просила залишити для дитячого одягу. — Тарасику, та що ти про ті гачки торочиш! Дрібниці якісь, — відмахнулася Галина Степанівна, знімаючи хустку й оглядаючи коридор таким поглядом, наче перевіряла якість побілки … Читати далі

«Твій батько якось обійдеться без тих дорогих уколів, а моїй мамі треба терміново перекрити дах і обновити кухню», — спокійно, без жодної краплі вагання у голосі вимовив чоловік. Від свого чоловіка я не чекала таких слів. Ще хвилину тому я сподівалася, що ми разом шукаємо рішення, а виявилося, що рішення вже ухвалене. І далеко не … Читати далі

— У моєї сестри діти, тож дача для неї завжди відчинена. Твоєї думки тут ніхто й не питав, — Микола промовив це гучно, навіть не намагаючись стримати голос. Людмила завмерла, немов укопана, посеред кухні, міцно стискаючи в руці ключі від машини. За вікном тремтіло гаряче липневе повітря, просякнуте запахом смаженого м’яса та чужих парфумів, а … Читати далі

— Як… як не буде наступного побачення?! — перепитав він, замахавши блокнотом. — Аліно, зачекай! Чому?! Ми ж так чудово поспілкувалися! Ми знайшли спільну мову, обговорили фінансовий фундамент, у нас немає жодних секретів! Ти відповідаєш всім моїм критеріям! Ну… Запитав я скільки ти точно заробляєш, і що? Це не дрібниці, все в житті має значення! … Читати далі

«Ти ж розумієш, що твій автобус чекати не буде?» — мати легенько торкнулася його плеча, піднявшись на пальчики, щоб обійняти сина. Вона в нього невеличка, тендітна, завжди привітна та дивовижно світла. Поруч із нею будь-яка тривога стихала сама собою, а в хаті завжди пахло свіжою випічкою та сушеними чебрецем і м’ятою. А от Юрій вдався … Читати далі

Павло та Катерина сиділи на кухні та пили чай. Був суботній ранок. – Чим займемося сьогодні? Ягоди зібрали, може в ліс по гриби поїдемо? Смажених із молодою картоплею на вечерю хочеш? – Хочу. – Ну тоді я за кошиками, а ти поспішай. По  гриби рано вставати треба, а ми тут чаї розпиваємо. – А що, … Читати далі