– Тут така справа, скоро до нас прийдуть гості, і вам треба кудись піти. Самі розумієте, що з вами жодного свята не буде. – Синку, то куди ж ми підемо? У нас тут нікого немає, – спитала мама. – Ну, а я звідки знаю, вас же в гості колись сусідка в селі кликала, от і … Читати далі
“– Ми за грошима! – оголосила мама Віктора. – За якими? – Як за якими? Які ми вам на весілля давали! Вам же дарували! Ось і поверніть борги! – не зважаючи на невістки, жінка пройшла до кімнати, звідки вийшов Віктор з уже готовою пачкою грошей. – Та годі тобі! Ну чого ти? Ну, з ким … Читати далі
«Щойно мій чоловік поїхав у відрядження, мій “паралізований” пасинок підвівся з інвалідного візка і відкрив мені правду, від якої цей дім перестав бути домом» Валерія лежала на холодній мармуровій підлозі кухні, намагаючись вдихнути хоч трохи повітря, а перед нею стояв хлопчик, якого вона два роки вважала прикутим до візка. Матео не тремтів, не хитався, не … Читати далі
— Як куди? Яке сісти? Сидить рідня, а вас допомагати покликали, гаразд ще ти, а мати твоя яке відношення до моєї сестри має? – свекруха обурилася, зробила це голосно, так, що всі обернулися Нещодавно я вийшла заміж. Весілля вийшло галасливим і велелюдним: у мого чоловіка Михайла було багато рідні. Після урочистості ми продовжили жити разом … Читати далі
І не надумай їм гроші пропонувати, їй скільки жити там залишилося? Це просто гроші на вітер викинути. У тебе он скоро вже онуки будуть, а ти все про матір думаєшДід Семен вийшов з електрички, трохи постояв, після довгого сидіння ноги відмовлялися йти. Народ швидко розбрівся у різні боки, у будь-якому напрямку були дачі. Йому треба … Читати далі
Травень в Опішні — це час, коли повітря стає густим від цвіту вишень та яблунь, а земля дихає так солодкувато-терпко, що хочеться заплющити очі й просто розчинитися в цьому спокої. Проте в домі Людмили Петрівни спокою не було давно. Був лише побут, відшліфований до автоматизму, і відчуття, що вона — лише додаток до меблів. — … Читати далі
-Я – наречена Славка. Прийшла з вами познайомитись. – Навіщо? Ми зі Славком вже два роки у розлученні. Навіщо нам знайомитись? У двері подзвонили і Ніна пішла відчиняти. На порозі стояла незнайома молода жінка і з цікавістю дивилася на Ніну. – Вам Кого? – здивувалася Ніна. – Ви – Ніна? – раптом, запитала незнайомка. – … Читати далі
Сергій Петрович, якого в бригаді звали просто Петровичем, уже дев’яту годину стискав кермо так, ніби тільки воно й тримало його на світі. Йому було п’ятдесят шість, і майже половину життя він провів у дорозі, серед трас, заправок, фур, термосів, мокрих рукавиць і нічних радіостанцій. Дружина давно пішла. Не зі скандалом. Тихо. Сказала, що не може … Читати далі
– Наталю Степанівно, я з вашим сином жити не буду, так йому і перекажіть, – сказала Світлана. – А з ким ти житимеш? Кому ти потрібна з дитиною? Щось я у вас за огорожею черги з принців не бачу, – промимрила свекрухаСвітлана збирала речі доньки. Свої вона вже поклала в сумку – небагато, тільки найнеобхідніше. … Читати далі
Юля лежала в палаті з сином Сергійком, сусідкою у неї буле жінка Оксана також з сином Михайликом. За декілька днів в Оксани сталася біда, Михайлика не стало. Жінка ледве трималася, Юля заспокоювала її, як могла. Наступного дня до Юлі зайшла Оксана. Вона вже не плакала. В її очах оселилася порожнеча. – Нехай у вас все … Читати далі