Uncategorized

Той день, коли родина Дорошенків перестала існувати як єдине ціле, мешканці їхнього будинку згадували ще дуже довго. Це було не просто розлучення — це був емоційний вибух, який зачепив усіх навколо. Надія, жінка з гострим характером і непохитною впевненістю у власній правоті, виставляла речі чоловіка за поріг. Петро, пригнічений, але впертий, намагався довести, що має … Читати далі

Наталя подивилася в дзеркало і побачила там втомлене обличчя немолодої, але й не старої жінки. Всього-то п’ятдесят, а виглядає на всі 100. Не відсотків- років. Правду мати каже. – Сама винна! Ти повинна була це передбачити! Покрутила головою. Туди, потім сюди. Зморшки глибокі на переніссі. Тому що часто хмуриться. А з чого їй радіти? Все … Читати далі

– Мені соромно брати тебе на бенкет, – Денис навіть не підняв очей від телефону. – Там будуть люди. Нормальні люди. Надія стояла біля холодильника із пакетом молока в руках. Дванадцять років шлюбу, двоє дітей. І ось соромно. – Я одягну чорну сукню. – Ту, що ти сам мені купував. – Справа не в сукні, … Читати далі

– Ні, приїжджати зараз точно не треба. Сама подумай, мамо. Дорога далека, цілу ніч в поїзді, а ти вже не молода. Навіщо тобі цей клопіт? Та й весна, у тебе, мабуть, на городі зараз роботи багато, – каже мені син. – Сину, ну як навіщо? Ми з тобою давно не бачились. Та й на дружину … Читати далі

– Ура! Тато приїхав! Тату, тату! Ти ж нас не кинеш? Татку, ти тільки не залишай нас тут! Бабця Надя сказала, якщо ти нас не забереш, то вона нас у дитячий будинок здасть! Вона старенька зовсім, їй нас не віддадуть, на тебе одна надія! Ми з Мишком тебе слухатися будемо, чесно-чесно! І їмо ми зовсім … Читати далі

– Моїй родині потрібні гроші, і ти маєш допомогти! – Упевнено заявила сестра. – У тебе мільйон на рахунку, хоч би половину віддай мені! – Допомоги зазвичай просять, а не вимагають, Галю, – спокійно зауважила Вероніка. – Хіба я вимагаю? – Здивувалася сестра. – На мою думку, я просто нагадую тобі про твої обов’язки. – … Читати далі

– Сама подумай, хіба це нормально? – обурювався Антон у черговий раз, – твоєму боввану всього шістнадцять! Я його годую, одягаю, виховую, а ти поводишся так, ніби я йому ніхто! – Так і є – ніхто, – спокійно відреагувала Олена на слова чоловіка, – вітчим – це не родич. – Ах, навіть так? – Вибухнув … Читати далі

– Як будеш їхати, не забудь купити ковбасу, а решта все у мене є, – каже мені мама. – Так я уже купила, таку як ти любиш, не хвилюйся, – відповідаю і посміхаюся. Моїй мамі 70 років, а вона як мала дитина, каже, що в селі ніде такої доброї ковбаси нема, як я з міста … Читати далі

Аліна заклякла біля вікна. Біля під’їзду зупинилося таксі, а поряд з ним незабаром утворилася гірка валіз та сумок. – Сергію, ти когось чекаєш? – крикнула вона чоловікові, який займався з кавоваркою на кухні. – Ні, а що? – озвався той. – Кого ж принесло без попередження? Хоча, я здогадуюсь, кого, – промайнуло в голові в … Читати далі

Ми вклали сина спати, і чоловік попросив мене присісти. Спокійним і рівним голосом повідомив, що зустрів іншу, що збирається жити з нею, а я з дитиною щоб їхала до своїх батьків. Виявляється, у нього цей роман вже давно, просто він чекав, щоб сину виповнилося хоча б п’ять років. Зранку чоловік пішов на роботу, а до … Читати далі