Uncategorized

Ми вклали сина спати, і чоловік попросив мене присісти. Спокійним і рівним голосом повідомив, що зустрів іншу, що збирається жити з нею, а я з дитиною щоб їхала до своїх батьків. Виявляється, у нього цей роман вже давно, просто він чекав, щоб сину виповнилося хоча б п’ять років. Зранку чоловік пішов на роботу, а до … Читати далі

– Ах ось значить як, женете? Ну що ж, я піду! Потім лікті будете кусати та назад кликати, а я не прийду! – Це навряд чи, – тихо сказала я услід колишньому чоловікові, який вибіг із кухні. …Сашко з’явився, як завжди, не вчасно, коли я вже викреслила його зі свого життя. Хоча кого я обманюю, … Читати далі

— Я йду назавжди. Я іншу жінку знайшов, молоду, на відміну від тебе. — Ну то йди, чого ти став? — хмикнула Валя і знову повернулася до екрана телевізора. — Вона, між іншим, кохає мене, — з гордістю сказав він. Валентина сиділа перед телевізором, дивилася сентиментальну мелодраму по якомусь там каналу, лузала насіння і голосно … Читати далі

Варьку в селі засудили в той же день, як живіт став випирати з-під  кофти. У сорок два роки! Вдова! Яка ганьба! Її чоловіка, Семена, десять років як на цвинтарі поховали, а вона – на тобі, в подолі принесла. – Від кого? – шипіли баби біля криниці. – Та хто її знає! – вторили їм. – Тиха, … Читати далі

– Аля, я виходжу заміж, – сказала Варя зі збентеженою посмішкою, – весілля наступної п’ятниці. Прийдеш? Я була б дуже рада тебе бачити. – Жартуєш? Ти? За кого? Так раптово? – у Алі все всередині похололо від такої новини, немов подруга її зрадила. Вона навіть не припускала, що їй буде так боляче це почути. Завжди … Читати далі

«Набридло, все, йду! Скільки можна! Дитина, вічна її втома, допоможи, допоможи … а я гуляти хочу, як раніше! Я хочу близькості! Я працюю! Хочу прийти до коханої дружини, жінки… зараз у друга поживу, потім знайду молоденьку… еххх…» – сидячи за кермом і думаючи про те, що сьогодні була остання крапка в їх з дружиною стосунках, … Читати далі

– Шуро! Шурка! Стій! Не ходіть додому! – гукнула сусідка молоду жінку біля під’їзду. – Що трапилося, бабо Валю? – поцікавилася Олександра і міцніше стиснула ручку трирічного синочка. Її серце тьохнуло в грудях, передчуваючи недобре. – Там у вашій квартирі двоє… – зашепотіла Валентина Іванівна. – Давай убік відійдемо. Я коли шум почула на майданчику, … Читати далі

— Ти ж мене не любила. Без любові за мене вийшла. Тепер кинеш, коли я захворів… — Не кину! – сказала Марина й обійняла Ігоря. – Ти найкращий чоловік! Нізащо не кину тебе… Він не міг повірити, що це правда. Настрій і Ігоря був поганим… Марина прожила заміжньою двадцять п’ять років, і всі ці роки … Читати далі

Одного вечора Валентина Іванівна зателефонувала Андрію. Катерина чула розмову з сусідньої кімнати. — Сину, ти бачив документи на квартиру? — спитала свекруха. — Ні, мамо. Навіщо мені їх бачити? — Як це навіщо? Ти ж там живеш. Маєш знати, що і як оформлено. — Катя сказала, що все на її мамі. Мені цього достатньо. — … Читати далі

У ліфтовій кабіні тягнуло застарілим тютюновим духом, але для Олени цей запах раптом став символом свободи. Тіло дрібно тремтіло, у скронях стукало. Адреналін змішався зі страхом і захватом водночас. Вона це зробила. Вона справді вийшла з того життя. Не «на п’ять хвилин», не «перечекати», а пішла остаточно. Вона ступила з під’їзду у прохолодний осінній вечір. … Читати далі