Категорія Uncategorized
“-Татусю, давай продамо квартиру, до нас переїдеш, місця вистачить, у нас великий будинок! З онуками гуляти будеш! Що ти все один і один! Михайло обвів поглядом своє житло. Сумна картина… Два маленьких віконця освітлювали убогу обстановку. -Скоро зима… Як же… Продовжити читання →
– Мамо, до нас дядько прийшов, – семирічна Ліза визирнула на кухню. Очі в неї були круглі, наче вона сказала щось дуже важливе. – Який ще дядько? – Світлана витерла руки об рушник і вже наступної секунди вийшла до передпокою…. Продовжити читання →
“– Це тато мені про вас все розповів. Всю вашу правду. Незадовго до своєї… – І яку правду він тобі розповів? – Злякалася Таня. – Всю-всю. Історію вашого кохання. Виявляється, це не ви розлучниця, а моя мама. – Можна, увійти?… Продовжити читання →
“Ну яка дівчинка з села не мріє про гарне життя? Ось і Яна мріяла у перервах між парами та вечірнім підробітком Як і в будь-якої іншої дівчини, у Яни була мрія – проста й наївна: одружитися з прекрасним принцом. Ну… Продовжити читання →
“– Ти чого двері не відчиняєш? – Не хочу! І не буду. Гості повинні попереджати про свої візити, а ще, не лазити по ящиках, холодильниках і шафах. – У сенсі не будеш? Це ж моя мати! Вона ж до мене… Продовжити читання →
“— Ти жартуєш? А банк чекати не буде! Шукай де хочеш — телефонуй матері, сестрі, комусь! Позич хоч на кілька днів, поки борг не повернуть! — Світлана ледве стримувала обурення. Знову одне і те ж. Тільки мова заходить про іпотеку… Продовжити читання →
– Доню, у нас з татом для тебе сюрприз, – загадково промовила Аліна Федорівна. – Який? Ви купили мені новий телефон за те, що я вступила до університету на бюджет? – з надією поцікавилася Рита. – Ні, у тебе скоро… Продовжити читання →
“– Що за нечепури тут побували? Дзвони своїй рідні, хай приїжджають наводити порядок, – обурювалася Ліля. – Я не прибиратиму за ними. З мене достатньо того, що я постійно перу постільну білизну після твоїх друзів. Вони ж занадилися ночувати на… Продовжити читання →
“– Майя, тобі скільки років? – тихо спитав батько. – У мене таке враження, що ти не на першому курсі університету, а у першому класі. Яке б не було кохання, жити десь треба, їсти щодня треба? Потрібно. Ви куди спішете?… Продовжити читання →
– Дивись, куди преш, курка, – штовхнув мене колишній чоловік у коридорі офісу. Його плече було таким же кістлявим та неприємним, як і п’ять років тому. Запах дешевих парфумів, змішаний з потом і застарілим тютюном, вдарив у ніс. Я похитнулася,… Продовжити читання →