Категорія Uncategorized

Яна була в розгубленості, не розуміючи, що таке придумала сестра чоловіка, але в цей момент в квартиру увійшов Сергій. У руках у чоловіка було сміттєве відро. Яна поспішила до нього. — Твоя сестра дзвонить! Вибач, я відповіла, — дівчина простягнула трубку, з динаміка якої доносився голос Наталки.

— Сергію! Твоя сестра дзвонить! — крикнула Яна чоловікові, помітивши, що на журнальному столику у вітальні завібрував, «затанцював» під заливисту мелодію новенький телефон. — Сергію! Яна виглянула з кімнати, але чоловіка не було. «Дивно, тільки що на кухні картоплю чистив…»… Продовжити читання →

— Вадик сказав, що не завадило б скинути пару кілограмів. — потупилася Катя. — Вадик! Знову цей Вадик? Де ти тільки взяла цього… — тато не став продовжувати, побачивши, як гнівно спалахнули щоки дочки.  Хлопець йому відверто не подобався: зарозумілий, пихатий і надто випещений.

— Дякую, я не буду. — Катя відсунула від себе тарілку із запеченою картоплею та куркою, залишивши тільки салат зі свіжих овочів. — Курка за твоїм улюбленим рецептом. — мама здивовано підняла очі на дочку. Каті було двадцять, і вона… Продовжити читання →

– Обидві дитини не від мого сина, – кричала на Вероніку свекруха, розмахуючи стосом папірців. – Я зробила ДНК-тестування. І коли ти збиралася нам про це повідомити? – Це випадково вийшло, – невчасно випалила Вероніка. – Навіщо ви взагалі полізли робити цей дурний тест? – Ага, йшла, впала, залетіла, і так двічі, – єхидно кивнула Ніна Альбертівна невістці. – Господи, яка ганьба, мій син – рогоносець…

– Обидві дитини не від мого сина, – кричала на Вероніку свекруха, розмахуючи стосом папірців. – Я зробила ДНК-тестування. І коли ти збиралася нам про це повідомити? – Це випадково вийшло, – невчасно випалила Вероніка. – Навіщо ви взагалі полізли… Продовжити читання →

— Ну, що ти, бабусю, не треба грошей, я сама все куплю! — Який там сама! У тебе весілля на носі, ніби я не знаю, яке все зараз дороге. Бери, не сперечайся. До речі, у мене для тебе подарунок є, почекай, зараз дістану. Бабуся довго рилася в шафі і шаруділа пакетами, поки, нарешті, не витягла невеликий рожевий.

Мама подзвонила і якимось тонким дитячим голосом сказала: — Христина, ти можеш приїхати… Серце відразу впало в район шлунка. Такий голос Христина вже чула, коли не стало дідуся. Тоді вони всією сім’єю поспішно вибирали чорне вбрання, бо чорний був тільки… Продовжити читання →

– На вечерю повернемося, накривайте на стіл, а ми відпочивати! – Заявила невістка свекрусі

– На вечерю повернемося, накривайте на стіл, а ми відпочивати! – Заявила невістка свекрусі – Мамо, вгадай, що в мене в руці? – Микита сховав руки за спину. Він заїхав до матері після роботи, щоб потішити її. – Не знаю,… Продовжити читання →

Дід Мирон запалив поминальну свічку біля фотографії дружини, присів на табурет і важко зітхнув… – Ось, Танюшо, тиждень тому минув сороковий день. Погано мені без тебе… – з гіркотою сказав він, – час мені слідом за тобою. Що мені тут робити? Та не судилося

Дід Мирон запалив поминальну свічку біля фотографії дружини, присів на табурет і важко зітхнув… – Ось, Танюшо, тиждень тому минув сороковий день. Погано мені без тебе… – з гіркотою сказав він, – час мені слідом за тобою. Що мені тут… Продовжити читання →

– Зовсім совість втратила? – Голос свекрухи дзвенів від обурення. – Здала дитину і пішла розважатися? А мені сидіти з ним, га? Мені за шістдесят років, між іншим! У мене тиск! – Я привезла сина не вам, – Олена говорила рівно, майже лагідно. – Я привезла його татові! Який, якщо пам’ятаєте, збирався виховати з нього справжнього мужика! Плескав себе в груди, обіцяв, погрожував черговим судом!

– Зовсім совість втратила? – Голос свекрухи дзвенів від обурення. – Здала дитину і пішла розважатися? А мені сидіти з ним, га? Мені за шістдесят років, між іншим! У мене тиск! – Я привезла сина не вам, – Олена говорила… Продовжити читання →

“-Ти що? Людмили Іванівни вже два роки, як нема. Куди ти їх повезеш, на кладовище, чи що? Він погладив бороду. -Ага, вона чекає. Сама мені сказала, квіти хочу. А я для Людочки своєї, все зроблю

“-Ти що? Людмили Іванівни вже два роки, як нема. Куди ти їх повезеш, на кладовище, чи що? Він погладив бороду. -Ага, вона чекає. Сама мені сказала, квіти хочу. А я для Людочки своєї, все зроблю Таня вивела корову і приклавши… Продовжити читання →

“– Ану пішла на кухню! – Почула я від чоловіка – і не стерпіла

“– Ану пішла на кухню! – Почула я від чоловіка – і не стерпіла Віра дивилася на екран телефону. Андрій написав вчетверте за пів години: «Недолуга, слухавку візьми». Вона сиділа за кермом навчальної машини – інструктор пояснював паралельне паркування. Телефон… Продовжити читання →

– Приб’ю, зараза! – Микола бив кулаками в двері будинку, а люди, що зібралися, вмовляли його.. – Коля, ну що ти робиш? Завтра знову пробачення проситимеш! І не соромно? Двох діточок нажили, Нінка твоя ніколи ніякого приводу не давала, а ти себе ганьбиш, і її теж!

– Приб’ю, зараза! – Микола бив кулаками в  двері будинку, а люди, що зібралися, вмовляли його.. – Коля, ну що ти робиш? Завтра знову пробачення проситимеш! І не соромно? Двох діточок нажили, Нінка твоя ніколи ніякого приводу не давала, а ти себе… Продовжити читання →

« Старіші записи Новіші записи »

© 2025 Future Investments — На платформі WordPress

Автор теми Anders NorenВверх ↑