Uncategorized

Осінній дощ монотонно стукав у шибку невеликої кухні, розмиваючи жовті контури дерев за вікном. Поліна сиділа за столом, обхопивши долонями тепле горнятко з чаєм, і дивилася на свіжий екран телефона. На дисплеї одна за одною з’являлися світлини. Дерев’яні тераси розкішного котеджу десь у Карпатах, басейн просто неба, пара над гарячою водою, накриті столи з вишуканими … Читати далі

Щоранку Любов Вікторівна починала з ритуалу: заварювала ароматну каву. Тільки для себе, звісно. Ніна давно звикла, що запашний, гіркуватий аромат розливається кухнею, але їй самій дістається лише розчинна кава з синьої кружки. І щоразу цей запах, замість бадьорити, тільки додавав гіркоти до ранку. Ніна мовчки сідала до вікна, де ранкове сонце лягало на клейонку рівним … Читати далі

Подруга з трьома дітьми вчила, яким має бути син, але я не витримала і виставила її Видалити. Олеся ткнула в екран, поки фотографія сина не зникла, але слідом за нею прийшло воно — повідомлення, від якого пальці заніміли: «Ти ж сама його таким ростиш». Вона стояла посеред кухні й дивилася на екран мобільного. Повідомлення від … Читати далі

Ганна так і завмерла посеред кухні, міцно стиснувши в руці ополоник. Борщ за її спиною невблаганно тікав з каструлі, шипів на розпеченій конфорці, але вона цього навіть не чула. Щойно сказані слова чоловіка глушили все навкруги. “Повтори-но, що ти там сказав, Вадиме? Хто збирається переїхати?” — Голос Ганни пролунав надто тихо, наче вона боялася почути … Читати далі

Осінній вітер розгойдував іржавий ліхтар над під’їздом старої п’ятиповерхівки, кидаючи бліді плями світла на мокрий асфальт. Надія стояла біля дверей з двома великими картатими сумками, у яких помістилося все її теперішнє життя: кілька теплих хусток, старе пальто, пожовклі альбоми зі світлинами та дві порцелянові чашки, подаровані колись покійним чоловіком. Її пальці заклякли від холоду, а … Читати далі

— Максиме, ти для мене дуже дорога і близька людина, але я сприймаю тебе виключно як друга. Між нами чудове товаришування, і я б дуже не хотіла втрачати те, що ми маємо, але романтики між нами бути не може.  Усе почалося рівно місяць тому теплим вечірнім вечором у затишній кав’ярні неподалік від нашого офісу. Ми … Читати далі

— Ти знову сюди прийшла без попередження, доню, — видихнула Наталя, кидаючи мокру від дощу парасольку на полицю в передпокої. — Я ж неодноразово просила: якщо збираєшся зайти, хоча б заздалегідь попереджай дзвінком. А то приїжджаю після важкої зміни втомлена, відкриваю двері квартири й чую дивні звуки на кухні. Неприємно, знаєш. Софія навіть не обернулася … Читати далі

«Ділити квартиру будемо без тебе. Це не твій клопіт», — холодно кинула свекруха, і ця фраза, здавалось, заповнила всю кухню. Від неї щось ніби клацнуло в повітрі. Ложка, якою двоюрідна сестра Ігоря, чоловіка Тетяни, тільки-но водила по салатнику, застигла, так і не діставшись до рота. Микола Степанович, свекор, одразу відвів погляд убік, вдаючи, що його … Читати далі

– Убік відійди, не на вокзалі! – Савелій нахабно ступив через поріг, розчепіривши лікті в засмальцьованій куртці. За його спиною маячив худий хлопець у мішкуватому піджаку. У блідих пальцях гість стискав канцелярський планшет із металевою прищіпкою. Мар’яна відступила на пів кроку назад. Руки самі вчепилися в одвірок. Пальці заклякли. Серце глухо штовхнулося кудись у горло, … Читати далі

— Денисе, сонечко, — лагідно покликала я, дивлячись на футболку, яку він щойно зняв і чомусь повісив назад до шафи до чистих речей. — Ти ж носив цю футболку цілий вчорашній день, чому ти її не кинеш у кошик для брудних речей? Вона ж тепер змішається з чистими. Хто б міг подумати, що через рік … Читати далі