Категорія Uncategorized

Сергій повернувся додому, як раптом з дверей його будинку вийшла дружина його брата. – Привіт, Уляно! А ти що тут робила? – здивувався він. – Я до Алли в гості забігала, – відповіла Уляна і швидко пішла. Чоловік зачинив двері за Уляною і зайшов в коридор. – Алла, а чому Уляна приходила? – гукнув Сергій до дружини. – А це я вирішила зробити подарунок собі на Новий рік. Вперше в житті на таке наважилася! – відповіла дружина. – Який ще подарунок? І до чого тут Уляна? – здивувався Сергій, нічого не розуміючи

– Алла, що відбувається? – невдоволено спитав чоловік, зачинивши двері за Уляною. В будинку пахло чистотою і свіжістю, але дружина явно тільки що повернулася додому. Як же так? – Сергію, що тобі не подобається? Я вирішила зробити подарунок собі коханій… Продовжити читання →

“– Надя не хоче ділити будинок! Уявляєш? Мало того, вона має заповіт батька, де будинок повністю переходить їй! – А чого раніше мовчала? Не могла вона не знати про заповіт. – У неї спитай – чого мовчала, я з нею більше розмовляти не хочу. Теж мені, рідна сестра

 “– Надя не хоче ділити будинок! Уявляєш? Мало того, вона має заповіт батька, де будинок повністю переходить їй! – А чого раніше мовчала? Не могла вона не знати про заповіт. – У неї спитай – чого мовчала, я з нею… Продовжити читання →

Наталя, не ходи до нього! Він тебе обдурить! – зриваючимся від тривоги голосом вигукнула Світлана, ставши як стіна перед дверима.

– Наталя, не ходи до нього! Він тебе обдурить! – зриваючимся від тривоги голосом вигукнула Світлана, ставши як стіна перед дверима. Її пальці судорожно вчепилися в дерев’яний одвірок, ніби він був останньою опорою між страшним минулим і невідомістю майбутнього. В… Продовжити читання →

Марино, ми ось що подумали…

— Марино, ми ось що подумали… — мама завагалася, тереблячи рушник. — Ти переїдеш до нас! Все одно квартиру знімаєш, а тут будинок великий… Я завмерла. Ось воно. Те, чого я боялася почути останні пів року, коли батьки почали все… Продовжити читання →

Юля працювала в санаторії, куди доводилося їздити на електричці.

Юля працювала в санаторії, куди доводилося їздити на електричці. Дорога виснажувала, але платили нормально, і графік був зручний, із садочком можна було поєднувати. У теплу пору року ще нічого, але взимку було страшнувато до станції бігти: темно, людей мало, гаражі… Продовжити читання →

Віктор підпрацьовував на свята Миколаєм. Він підійшов до чергової квартири й натиснув кнопку дзвінка. На порозі зʼявилася гарна молода матуся. – Здрастуйте, – сказав Віктор. – Подарунок синові приготували? – Так, – кивнула жінка. – Проходьте… У коридорі вона дала йому коробку, мабуть, з машинкою. Миколай поважно зайшов у кімнату й побачив п’ятирічного хлопчика. – Ну, здрастуй, Сергійку! – сказав він. – Чи чекав ти на мене? Раптом Віктор помітив, що хлопчик дивиться зовсім не на нього, а у бік коридору. – А де ж те, що я просив для мами?! – запитав хлопець. Віктор розгублено застиг посеред кімнати

Віктор уже кілька років підпрацьовував на свята Миколаєм. Того дня у нього було багато замовлень. У важкій синій шубі до підлоги, з білою бородою і в шапці, він підходив до останньої за списком квартири з однією тільки думкою – скоріше… Продовжити читання →

Так, це був її будинок, але залишатися в нім одній зараз не хотілося. — Ви куди? — У ліс. — Навіщо? — Шукати матір. — Ви ж казали, що пошуки припинили? — Вони — так. Я — ні. Вона в лісі, я знаю. Ніде більше

Мама зникла в ніч із п’ятниці на суботу. Вітчим дзвонив, але Іра не бачила: вона вимкнула звук, бо боялася, що дзвонитиме Володя. Або, навпаки, боялася, що не дзвонитиме, адже коли вона сказала, що йде на переривання він відповів, що вона… Продовжити читання →

Вероніка вийшла з машини і добралася до своєї квартири. Не встигла вона перевзутися у домашні капці, як в її сумочці задзвенів телефон. Вона здивовано глянула на екран. Дзвонила її мати. – Привіт, мамо! – сказала Вероніка в слухавку. – Як у тебе справи? Щось сталося? – Ох, доню, сталося, – раптом сказала мати. – Вероніко, терміново приїжджай у село! Іринки не стало… Вероніка так і застигла з телефоном в руках, не вірячи у почуте

Вероніка поверталася додому дуже сумна. – Ну чому у мене все так? – думала вона витираючи сльози. Так, вона знала, що її Петро не любить діточок. Він про це попереджав її ще від початку стосунків… Проте Ніка зраділа, коли дізналася,… Продовжити читання →

— Юлько… Дякую тобі, сестро… За все. — Та годі тобі. — Нііі, ти не розумієш, дякую, що не відвернулася від нас… А пам’ятаєш… батончики… — Пам’ятаю, Петю. — Ех, сістер, дай я тебе обійму, найкраща моя у світі Юлько. Дітлахи тебе, знаєш, як люблять, Маринка метушиться як навіжена, я її осаджую, а вона ні, каже, таку Сестру, як Юля, вдень із ліхтарем не знайдеш

Мати метушилася на кухні: вона смажила, парила, пекла і при цьому щось терла, витирала пил, все літало в її руках. Юля тихенько увійшла, поставила портфель і сіла на стілець. — О, Юлько, привіт, вчасно ти, давай, переодягайся, доню, треба допомагати…. Продовжити читання →

— Ну ти й вигадала, мамо, гостей борщем пригощати, — з гидливістю принюхався чоловік до повітря на кухні. Міцно пахло томатною засмажкою та торішньою капустою. — Вони там по фастфудах і ресторанах ходять, у столиці ж… Ти б їм щось цікавіше приготувала, а то — борщ. Фе

— Ну ти й вигадала, мамо, гостей борщем пригощати, — з гидливістю принюхався чоловік до повітря на кухні. Міцно пахло томатною засмажкою та торішньою капустою. — Вони там по фастфудах і ресторанах ходять, у столиці ж… Ти б їм щось… Продовжити читання →

« Старіші записи Новіші записи »

© 2025 Future Investments — На платформі WordPress

Автор теми Anders NorenВверх ↑