Категорія Uncategorized

Хочу якнайшвидше вирішити квартирне питання і розбігтися, щоб більше не перетинатися ні з мамою, ні з сестрою. Набридло постійно бути в положенні “ти маєш зрозуміти”. Не повинна! Мене ніхто не хоче розуміти, то з якої радості мені цим займатися? Моя… Продовжити читання →

Я слухала свого чоловіка і ковтала сльози. Він мене не розумів, життя нашого не розумів. Ота різниця у менталітетах, про яку мене дівчата наші попереджали таки давалась взнаки. Маріо все ніяк не міг втямити, чого я мушу допомагати своїй матері…. Продовжити читання →

— Ну що, Оленко, поїхали твої гості? — І не кажи, Лідо, слава богу, поїхали. Та я за ці 2 тижні думала, що розорюся з такими гостями, або з розуму зійду! Не повіриш, так набридло вже, що сил немає! Кожному… Продовжити читання →

Ох і сцену вона влаштувала. Хлипає, очі закриває, за стіни тримається. “Мамо, як ви могли, я вам вірила”.  А я дивлюсь на неї і не розумію з чого такі концерти робити? Кого я виховала? Як вона такою виросла? — Припини… Продовжити читання →

Поки Катя розплачувалася за покупки, Сергій стояв осторонь. А коли Катя почала складати їх у пакети, він і зовсім вийшов на вулицю. Катя вийшла з магазину і підійшла до Сергія — Сергію, візьми пакети, — попросила Катя, простягаючи чоловікові два… Продовжити читання →

Мама ще раз обернулась до нас, уже перед тим, як сідати у бус. Знаю, чекала того, що кинусь, що буду просити не їхати її в Італію знову, але мені в душі було таке нетерпіння: ну коли вже той бус рушить,… Продовжити читання →

Віра ходила з кута в кут по квартирі. Вона ніяк не могла повірити в те, що відбувається. Та й як можна повірити, що чоловік, з яким прожили п’ятнадцять років разом, пішов. — Йду. Люблю іншу. Вибач, – сказав він. Виявляється,… Продовжити читання →

– Борис?! Привіт! — до Бориса підійшла жінка, яка смутно когось йому нагадувала. – Не впізнав? У залі було галасливо від музики і гучних розмов однокласників, які щойно зустрілися. 15 років минуло після закінчення школи і ось колишня староста Маринка… Продовжити читання →

– Олено, як ти можеш лежати, коли вдома такий безлад? Я повинна сама бігати з пилотягом у вечірній сукні? – Увірвалася в нашу кімнату Василина Олексіївна і похмуро подивилася на мене. – Василино Олексіївно, що ж ви так кричите? –… Продовжити читання →

– Настя, тата до лікарні повезли. Я з ним їду. Не знаю, чи встигну на останній автобус. Якщо що, чи можна буде зупинитися у вас на ніч? – тремтячим голосом запитала мене мама. – Звісно, ​​мамо! Ти чому ще питаєш?… Продовжити читання →