Катя та Сергій жили в будинку, який Каті залишила бабуся. Будинок був великий – два поверхи, веранда, ділянка з яблунями. Сергій переїхав до неї вісім років тому після весілля. Своєї квартири в нього не було, але Катя ніколи його цим не дорікала. Вона працювала у школі, він – в автосервісі. Дітей вони не мали, але … Читати далі
Чотири роки. Цього часу вистачить, щоб вивчити нову мову, збудувати дім, виростити сад. Олена ще не знала, чи вистачило його, аби розпізнати людину поруч. Але щось усередині неї вже настирливо сигналило: щось іде не так. Свою чотирикімнатну квартиру Олена успадкувала від діда. Це був старий будинок у самому серці Львова, з високими, аж до захмар’я, … Читати далі
Осіння пора принесла в затишні кварталки міста особливий, прохолодний настрій, зафарбовуючи крони каштанів у мідно-жовті барви. Олена, повертаючись з роботи тролейбусом, дивилася у вікно на розмиті краплями шибки і думала про те, як приємно буде переступити поріг власної квартири, зняти незручні підбори, заварити улюблений трав’яний чай і просто побути в тиші. Двокімнатне житло на п’ятому … Читати далі
— Назаре! Якщо ти вважаєш, що ти вже такий дорослий, щоб одружуватися у двадцять років, то будь дорослим і гроші заробляти, а не тягнути їх із нашої кишені! Батько стояв біля кухонного столу, міцно стиснувши долоні. Його голос тремтів не так від злості, як від глибокої батьківської образи. Навпроти стояв наш син Назар. Йому щойно … Читати далі
Олена вже збиралася вибухнути. Руки її здригалися, коли вона підносила до очей роздруківку з банку. Всього за день до угоди її чекав сюрприз, щось абсолютно нечуване. Роздруківка, ще тепла від принтера, обпікала Олені пальці. Вона пам’ятала цей їдкий запах офісної техніки, щось у ньому завжди віддавало казенною байдужістю. Але сьогодні це був запах її власної, … Читати далі
Осіннє сонце ледь пробивалося крізь пожовкле листя старого горіха, коли до воріт охайного подвір’я підкотилися дві машини. Село ще дрімало в післяобідній тиші, лише десь далеко перегукувалися півні та гудів трактор. Ганна стояла на веранді, нервово поправляючи кінці шерстяної хустки, і вдивлялася в обличчя людей, які вийшли з автомобілів. Її дочка Оксана тримала в руках … Читати далі
— Навіщо тобі на старості така велика квартира? — Переїжджай в однокімнатну, нам ця квартира потрібніша! — вимагала донька Ольга сиділа на кухні й дивилась, як донька ходить кімнатою туди-сюди. Марина явно готувалась до важливої розмови — кілька разів починала говорити і замовкала, потім знову починала. — Мамо, ну ти сама подумай логічно, — врешті … Читати далі
Чашка з вицвілими волошками стояла на клейончастому столі, рівно на тому ж місці, де й двадцять років тому. Тільки клейонка була вже інша — не стара радянська з дрібними вишеньками, а дешева турецька, куплена на базарі, з розмитими маками й присохлими крихтами хліба по краях. — Пий чай, Наталочко. Остигне ж, — тітка Олена сунула … Читати далі
– Давай міркувати категоріями ефективності, Варю. Це спеціалізований пансіонат, а не колонія суворого режиму. Соні там забезпечать необхідний догляд. Леонід стояв посеред утепленої лоджії, яку вони минулої весни переобладнали під робочу зону. На підвіконня, поверх розгорнутого плану ділянки, над яким Варвара сиділа останні три години, він поклав глянсовий рекламний буклет. Варвара прибрала олівець в органайзер. … Читати далі
Осіннє сонце косо падало на старий дубовий паркет, висвічуючи дрібні порошинки, що кружляли в порожнечі кімнати. Галина Іванівна стояла посеред своєї колишньої трикімнатної квартири на Подолі. Стіни, де ще тиждень тому висіли фотографії покійного чоловіка Андрія, дитячі малюнки сина Артема та улюблені акварелі, тепер дивилися на неї блідими, вицвілими прямокутниками. Запах свіжого картону від коробок … Читати далі