— Анна, я не можу усвідомити, що з ним сталося. Він навіть не притиснув мене до себе, — Юрій провів рукою по скронях, дивлячись на зачинені двері кімнати сина. — Він ніби… чужий.
— Анна, я не можу усвідомити, що з ним сталося. Він навіть не притиснув мене до себе, — Юрій провів рукою по скронях, дивлячись на зачинені двері кімнати сина. — Він ніби… чужий. — Досить, — Анна здригнулася, немов від раптового болю. — Ти говориш так, ніби це не наш Даня приїхав. Які безглузді думки? За вікном … Читати далі