Категорія Uncategorized

– Мало не попався! – говорив чоловік приглушеним голосом. – Ти уявляєш, Ольга вчора побачила, як я на зупинці висаджував Василину. Я думав, що вмить посивію, але все обійшлося. Вдалося виправдатися. По шкірі Ольги поповзли мурашки. Вона взяла машину чоловіка,… Продовжити читання →

“– Як недоречно цей їхній ювілей, – сказала вона. – Знайшли час відзначати та ще й у селі. До Люби долинули уривки фраз незадоволеного чоловіка. Вона зрозуміла, що брат чоловіка запрошував їх на двадцятип’ятирічний ювілей спільного життя, або, як кажуть,… Продовжити читання →

Чоловік робив це щоп’ятниці. І завжди говорив «дякую». — Галя, я більше не можу! — Анфіса майже кричала в трубку, бо чоловік був на роботі і ніхто не міг її почути. — Ти розумієш? Не можу! Він мене дістав своєю… Продовжити читання →

Збирайся, Віро, ми їдемо до моєї бабусі! – Куди? – Віра насупила брови. – Денисе, ти що? Зовсім? Яка бабуся? Вона ж у тебе в селі живе! – В селі, а це якось змінює справу? – Звісно змінює, Денисе! Ти… Продовжити читання →

Олена крутилася на кухні, наспівуючи веселу пісеньку. Настрій у жінки був просто чудовий. Аякже ж?! Сьогодні вона дізналася, що невдовзі стане мамою. Раптом у двері подзвонили. Олена витерла руки об фартух, вийшла в коридор, відкрила двері. На порозі стояв її… Продовжити читання →

— Яка у тебе люстра, Ганно Павлівно, — сказала Карина, піднявши голову. — Справжній кришталь? Голос нареченої онука був солодким, тягучим, як липовий мед. Він огортав, але чомусь від нього ставало тільки тривожніше. Я відірвалася від нарізання лимона і подивилася… Продовжити читання →

“– Навіщо матері дві кімнати? Їй уже шістдесят п’ять. Гостей вона навряд чи прийматиме, а з тітками – своїми сестрами – вона і на кухні може попити чай. – Чесно кажучи, однокімнатної квартири матері – за очі та за вуха… Продовжити читання →

“Так і лежала баба Марія одна сподіваючись на те, що стане краще, але скаржитися нікому не збиралася, а турбувати когось тим більше. Тому приїзд Каті та Миколи виявився для неї повною несподіванкою Баба Марія поспішала в магазин. В принципі, купувати… Продовжити читання →

“— Мишко, ми п’ять років чекаємо. П’ять. Лікарі кажуть – дітей у нас не буде. А тут…— Мишко, дивись! — я застигла біля хвіртки, не в змозі повірити своїм очам. Чоловік незграбно переступив поріг, зігнувшись під вагою відра з рибою…. Продовжити читання →

— Наталю, ти вдома? — Ігор влетів у квартиру й завмер, коли побачив дружину в передпокої. Вона сиділа навпочіпки й голосно схлипувала. — Я так нічого і не зрозумів, що з тобою трапилось. Ти так ридала, що слів не розібрати…. Продовжити читання →