Uncategorized

— Хвилинку, Настю, — він раптом зупинився, трохи відсторонено подивився на мене й зморщив носа. — Хтось із нас полінувався нормально помитися? Я здивовано застигла з гребінцем у руці. — Що ти маєш на увазі, Вадиме? Я тільки-но вийшла з душу.— Ну не знаю… — він знизав плечима, сідаючи за стіл. — Можливо, у тебе … Читати далі

— Мам, у вас із тіткою Любою щось трапилося? Оксана поставила пакет із продуктами на кухонний стіл і подивилася на матір. Шістдесятидев’ятирічна Віра Миколаївна саме пересаджувала маленьку фіалку. Вона акуратно притиснула землю навколо коріння, витерла долоні рушником і лише тоді підняла очі. — З чого ти взяла? — Сьогодні неділя. — І що? — Сьома … Читати далі

— Дозволялка не виросла, “дозволятор” ти мамкин!” — вигукнула я прямо у вічі чоловікові, коли він укотре спробував вирішувати за мене, як мені розпоряджатися власним життям і доходами.  З Максимом ми побралися сім років тому. Тоді мені здавалося, що я знайшла найнадійнішого, найвагомішого й найспокійнішого чоловіка у світі. Він працював інженером у великій будівельній компанії, … Читати далі

— Шукаю твою синю футболку, — повільно промовила я, не повертаючись до нього. — Ту, з гірським принтом. Зі згадкою про гори. —А, ту? — він на секунду замислився, абсолютно спокійно й природно. — Та я її, здається, на дачі залишив минулого місяця, коли ми з хлопцями шашлики смажили. Вона трохи заплямилася, я її там … Читати далі

— Ти мені ще пароль на картоплю постав, розумнице! — з порога випалила зовиця, навіть не привітавшись. Любов стояла серед заскленої веранди з дерев’яним ящиком у руках і мовчки дивилася, як по чистій підлозі розповзаються руді сліди від мокрого ґрунту. Мирослава впевнено переступила поріг. За собою вона волочила дивну складну конструкцію на маленьких коліщатках, яка … Читати далі

Галина зрозуміла, що Микола щось задумав, коли він другий вечір поспіль сидів у вітальні з телефоном і гортав оголошення про нерухомість. Зазвичай після рейсу він вмикав спортивний канал, витягував ноги і хвилин десять мовчав, ніби ще остаточно не приїхав додому. Микола працював водієм вантажівки, був міцним, широкоплечим, з коротко стриженим русявим волоссям і звичкою мружитися, … Читати далі

У квітні Наталя приїхала до мами в передмістя Вінниці о сьомій ранку, хоча зазвичай раніше десятої у вихідний її неможливо було витягти з дому. Слідом за її автомобілем у двір заїхав бус із причепом. Ще через десять хвилин підкотила машина молодшого брата Богдана. Мама вийшла на ґанок у теплому халаті, подивилася на дітей, на чотирьох … Читати далі

– Я з тобою, Мишко, розлучуся, слово честі! Скажи мені скільки можна? Скільки ще терпіти це паломництво твоїх численних родичів? – Коли я за тебе виходила заміж, мені ніхто не сказав, що дев’ять місяців на рік я навіть у душ спокійно сходити не зможу! – Твої родичі до нас тільки взимку не приїжджають, бо холодно! … Читати далі

— Це… це неможливо, — закрутила головою я, а в грудях замигтіло дивне відчуття суміші бажання й провини. — Як я можу залишити дитину, навіть на тиждень? Що кажуть люди? Що скаже моя мати? Вона ж назве мене найбезвідповідальнішою матір’ю у світі!  Безвідповідальна мати чи щаслива та відпочивша дружина? Наші друзі запропонували залишити чотиримісячне немовля … Читати далі

— Невже справді існують люди, яким подобається сидіти вдома весь день, наодинці, ні з ким не бачитися і ні з ким не розмовляти? — вигукнула  знайома, повторюючи тему, яку нещодавно активно обговорювали в соціальних мережах. — Це ж нудно! Людям потрібне спілкування, рух, емоції, обмін енергією!  Невже справді існують люди, яким подобається сидіти вдома весь … Читати далі