Uncategorized

Ірина підняла дорожню сумку на четвертий поверх, поставила її біля стіни й кілька секунд просто стояла, переводячи подих. Дорога з Ужгорода до Івано-Франківська виявилася довшою, ніж вона планувала: спочатку затримався автобус, потім довелося чекати пересадки, а останні двадцять хвилин вона їхала містом у заторі й думала тільки про одне — зараз відчинить квартиру, поставить чайник, … Читати далі

В той вечір у нас було дванадцять гостей, дві гарячі курки, три салати та одна людина, якій дуже хотілося виглядати господарем світу. Цією людиною був мій чоловік Олег. Привід він вигадав гарний: п’ять років його столярної майстерні. Формально, майстерня містилася в колишньому гаражі за будинком, але Олег називав її «виробництвом» і останні два тижні ходив … Читати далі

— Донечко, ми ж одна родина, а в тебе зараз заробітки непогані, то невже тобі шкода для рідного батька? Мар’яна уважно подивилася на тата через стіл невеликої кав’ярні й спокійно поправила рукав светра. — Тату, тобі не шкода. Але ти просиш не для себе. Ти просиш, щоб я облаштувала чуже житло жінці, з якою ти … Читати далі

Ранковий автобус підстрибував на вибоїнах розбитої сільської дороги, здіймаючи куряву над сухими придорожніми бур’янами. Оксана сиділа біля запітнілого вікна, тримаючи на колінах важку дорожню сумку, і вдивлялася у знайомі з дитинства краєвиди Волині. Майже двадцять років тому вона виїхала звідси до Чехії у пошуках кращої долі, влаштувалася у Празі, зустріла там свого чоловіка Тараса, народила … Читати далі

— Моя мама вже віддала ключі від своєї квартири чужим людям і завтра вранці переїжджає до нас, — спокійно мовив чоловік, навіть не підводячи погляду від своєї тарілки. Надія повільно опустила виделку. Здавалося, повітря на кухні вмить стало густим і нерухомим. — Що ти тільки що сказав? — перепитала вона, сподіваючись, що це просто якийсь … Читати далі

До нотаріуса ми з Тарасом прийшли в середині червня. Надворі стояла така спека, що асфальт біля старого будинку в Кропивницькому здавався м’яким, а в невеликому кабінеті безперервно працював вентилятор. Брат сів біля дверей, я — навпроти столу. Нотаріуска переглянула документи, кілька разів клацнула мишкою, звірила дані й нарешті повернула монітор трохи до себе. — На … Читати далі

— Збирайте свої клунки, Надіє Петрівно, поки батько в амбулаторії в черзі сидить! Рейсовий автобус якраз за десять хвилин, якщо поквапитеся, то встигнете на зупинку. — Максиме, та як же це так? На вулиці ж мороз такий, що дихати важко. Петро Васильович повернеться, що він скаже? — А батько про це навіть не дізнається, ми … Читати далі

Оксана приїхала до матері без попередження в суботу близько одинадцятої. Вона залишила машину біля старої п’ятиповерхівки на околиці Черкас, витягла з багажника пакет із полуницею, домашнім сиром і новим кухонним рушником, який купила напередодні, й швидко піднялася на третій поверх. Дзвонити матері вона навмисне не стала. Була впевнена, що квартира порожня. Останні вісім років суботній … Читати далі

Дорога до рідного села завжди видавалася Мар’яні довшою, ніж була насправді. Сіре листопадове надвечір’я розмивало обриси дерев уздовж траси, а старенький рейсовий автобус розмірено гуркотів на кожній вибоїні. Поруч сидів її чоловік Тарас, тримаючи на колінах пакунок із міськими гостинцями, а позаду стиха перемовлялися їхні сини-близнюки, Юрчик та Денис. Мар’яна дивилася у вікно на знайомі … Читати далі

Світлана ледь трималася на ногах, відчиняючи двері кухні. Пальці на ручці господарської сумки побіліли, а втомлене тіло нило після десяти годин у торговому залі. Лише поріг вона переступила, як важкий пакет з кефіром та хлібом гупнув об підлогу, та навіть цей звук не зміг відірвати чоловіка від екрана смартфона. Антон ліниво відгукнувся: «Щось трапилось?», не … Читати далі