Uncategorized – Сторінка 87

Софія складала речі у валізу.Завтра вони, всією сімʼєю, вирушають у гості до матері Софії. – Стасе, квитки на потяг не забудь, – гукнула вона до чоловіка. – Вони вже у кишеню куртки, – відповів Станіслав. Раптом, пролунав дзвінок телефону. – Мама? – здивувалася Софія, і взяла слухавку. – Софія, привіт…Ви вже збираєтесь? – запитала мама. – Привіт. Так, ось якраз валізу складаю, – відповіла донька, і запідозривши щось дивне додала. – А ти чому питаєш? – Доню… Вибач, але я не зможу вас прийняти! – нерішуче продовжила мама. – В сенсі не зможеш? Чому? – здивовано запитала Софія, не розуміючи, що відбувається.

Софія складала речі у валізу.Завтра вони, всією сімʼєю, вирушають у гості до матері Софії. – Стасе, квитки на потяг не забудь, – гукнула вона до чоловіка. – Вони вже у кишеню куртки, – відповів Станіслав. Раптом, пролунав дзвінок телефону. –… Продовжити читання →

27 Серпня, 2025 0

Олена збирала доньку у дитячий садок, коли додому повернувся чоловік із нічної зміни. – Привіт. Вже у садок? – запитав Юрій, зайшовши в коридор. – Так, – відповіла дружина. – Доречі, поки не забула, кран потрібно у ванній полагодити. – Добре, я полагоджу. І ще хотів поговорити з тобою… – трохи розгублено сказав Юрій. – Що ще? – невдоволено спитала Олена. – Олено, я хочу розлучитися … – спокійно додав Юрій. – Що? – перепитала Олена, бо не одразу вникла у сенс почутого. – Розлучитися. Я. Хочу, – чітко повторив Юрій. – В сенсі розлучитися? Чому? – Олена здивовано дивилася на чоловіка, не розуміючи, що відбувається.

Олена збирала доньку у дитячий садок, коли додому повернувся чоловік із нічної зміни. – Привіт. Вже у садок? – запитав Юрій, зайшовши в коридор. – Так, – відповіла дружина. – Доречі, поки не забула, кран потрібно у ванній полагодити. –… Продовжити читання →

27 Серпня, 2025 0

Степан знову прокинувся від сліз дружини. Василина лягла обличчям у подушку і плакала тихо, щоб не розбудити чоловіка. А він все одно почув… – Ну що ти, Василинко моя, не плач, знаєш, як я тебе люблю, – казав Степан. – Я тебе ніколи не покину і прибери ці думки з голови. Багато хто живе без дітей, ну на крайній випадок візьмемо з дитячого будинку. Не в дітях щастя. Головне – ми любимо один одного. Він приніс склянку води і заспокоїв дружину. Наче Василина затихла, а може заснула. Але Степан не міг заснути. Правда, яку він приховував від дружини, могла зачепити її…

Степан знову прокинувся від сліз дружини. Василина лягла обличчям у подушку і плакала тихо, щоб не розбудити чоловіка. А він все одно почув… – Ну що ти, Василинко моя, не плач, знаєш, як я тебе люблю, – казав Степан. –… Продовжити читання →

27 Серпня, 2025 0

Катя готувала вечерю, коли пролунав телефонний дзвінок. – Тато? – здивувалася вона глянувши на екран мобільного, і взяла слухавку. – Катрусю, привіт! – сказав батько. – Як у вас справи? Як Андрійко? Росте? Катя, помітила, що батько явно затягував розмову, хоча було зрозуміло, що зателефонував він не просто так – йому було щось треба. – Так, у нас все добре, ростемо, – відповіла Катя. – А у вас як справи? – А у нас Катю, біда… По іншому це не назвеш, – важко зітхнув батько. – Яка ще біда? – захвилювалася донька. Але Катя навіть уявити не могла, які «новини» повідомить їй батько.

Катя готувала вечерю, коли пролунав телефонний дзвінок. – Тато? – здивувалася вона глянувши на екран мобільного, і взяла слухавку. – Катрусю, привіт! – сказав батько. – Як у вас справи? Як Андрійко? Росте? Катя, помітила, що батько явно затягував розмову,… Продовжити читання →

27 Серпня, 2025 0

Дарина та Андрій були на день народжені у друзів. Під кінець святкування, жінка вирішила, що настав час збиратися додому, але озирнувшись навколо, виявила, що Андрія у святковій залі не було. – А де ж Андрій? – здивувалася вона, і вирушила шукати коханого. Дарина вийшла з святкової зали, пройшла трохи коридором, як раптом почула знайомий голос. Андрій розмовляв зі своїм товаришем. Дарина хотіла було одразу підійти до свого коханого, але несподівано у розмові друзів прозвучало дещо цікаве. Дарина прислухалася до розмови Андрія з товаришем і…ахнула від почутого.

Дарина та Андрій були на день народжені у друзів. Під кінець святкування, жінка вирішила, що настав час збиратися додому, але озирнувшись навколо, виявила, що Андрія у святковій залі не було. – А де ж Андрій? – здивувалася вона, і вирушила… Продовжити читання →

27 Серпня, 2025 0

Марина переїхала жити в квартиру покійної свекрухи. Вона вирішила перебрати старі речі. Жінка відкрила шухляду тумбочки й здивувалася. Там лежав конверт з написом: «Для Мариночки». Свекруха писала про побутові справи. Але в шухляді був ще один конверт без підпису. Марина машинально взяла його й відкрила. Конверт був не запечатаний і з нього раптом випала… Дитяча фотографія її колишнього чоловіка Валерія! Під нею лежала ще чиясь фотографія – якогось хлопчика. І він був дуже схожий на Валерія! – Хто це такий?! – тільки й ахнула Марина, нічого не розуміючи…

Марина переїхала жити в квартиру покійної свекрухи. Вона вирішила перебрати старі речі. Жінка відкрила шухляду тумбочки й здивувалася. Там лежав конверт з написом: «Для Мариночки». Свекруха писала про побутові справи. Але в шухляді був ще один конверт без підпису. Марина… Продовжити читання →

27 Серпня, 2025 0

Тетяна була на роботі, коли у її кабінет зайшла колега. – Таню, привіт. Тебе шеф викликає, – сказала вона, і швидко закрила двері. Таня підвелася з свого робочого місця, вийшла в коридор, і попрямувала до кабінету директора. – Чому він мене викликає? – дивувалася жінка. Раптом, проходячи кімнату для відпочинку, Тетяна почула якусь розмову своїх колег. – Це що, вони про мене розмовляють? – здивувалася Таня, почувши своє прізвище. Тетяна зупинилася, підійшла ближче до прочинених дверей, прислухалася до розмови колег і…застигла від почутого.

Тетяна була на роботі, коли у її кабінет зайшла колега. – Таню, привіт. Тебе шеф викликає, – сказала вона, і швидко закрила двері. Таня підвелася з свого робочого місця, вийшла в коридор, і попрямувала до кабінету директора. – Чому він… Продовжити читання →

27 Серпня, 2025 0

У Лізи не стало бабусі Тамари. Пройшли поминки. Люди розійшлися. Ліза взялася прибирати в хаті. Посуду виявилося багато – тридцять чоловік прийшло згадати бабусю Тамару. Ліза хотіла зробити поминки в кафе, але воно виявилося зайнятим – там готувалися до весілля. От життя – у когось поминки, а в когось весілля… Люди розійшлися, Ліза залишилася сама. Ніхто не запропонував допомогти з прибиранням окрім сусідки Олени. Ліза сказала, що все зробить сама… Вона впорається, адже справлялася зі слабою бабусею. Дівчина домила підлогу, вилила воду, потім набрала ванну. Після всього треба було відійти… Ліза вийшла з ванни, як раптом почула з подвірʼя якісь звуки…

У Лізи не стало бабусі Тамари. Пройшли поминки. Люди розійшлися. Ліза взялася прибирати в хаті. Посуду виявилося багато – тридцять чоловік прийшло згадати бабусю Тамару. Ліза хотіла зробити поминки в кафе, але воно виявилося зайнятим – там готувалися до весілля…. Продовжити читання →

27 Серпня, 2025 0

Віра поверталася додому з важкими пакетами у руках. Жінка зайшла у свою квартиру. У коридорі вона перечепилася об чужі кросівки. – А це у нас звідки? – здивувалася вона. – Привіт, кохана! – в коридор вискочив Ігор, підхопив пакети з рук Віри, і відніс їх на кухню. Віра пішла слідом. – Кохана, у нас гості! – повідомив Ігор на кухні. – Які ще гості? – не зрозуміла жінка. – А це сюрприз! – якось підозріло сказав Ігор. – Зайди у вітальню і сама все побачиш! – Ти ж знаєш, я не люблю сюрпризи, – сказала Віра, зайшла у вітальню і…остовпіла від побаченого.

Віра поверталася додому з важкими пакетами у руках. Жінка зайшла у свою квартиру. У коридорі вона перечепилася об чужі кросівки. – А це у нас звідки? – здивувалася вона. – Привіт, кохана! – в коридор вискочив Ігор, підхопив пакети з… Продовжити читання →

27 Серпня, 2025 0

Олена продала свою хату в селі та й поїхала жити у місто до внука Тимка. Дорога була неблизькою. Олена взяла таксі до гуртожитку, де жив онук. Її аж заколисало в машині. Вона мало не задрімала, але таксист сказав: – Приїхали. – Дякую, ось тобі, – Олена простягла йому гроші. – Почекайте, давайте я з вами схожу, мало що… – сказав старенькій таксист. – Переконаюся, що все нормально. От вручу вас онукові, і все! Завідувачка гуртожитку запитала Олену: – Стривайте, а ви до кого? – А я до онука, до Тимка, тут він живе, – сказала бабуся. Завідувачка насупила брови: – А ви його бабуся? Хіба ви жива?! – Тобто як жива? Звичайно, дочко! – здивовано казала бабуся, – Олена нічого не розуміла.

Олена продала свою хату в селі та й поїхала жити у місто до внука Тимка. Дорога була неблизькою. Олена взяла таксі до гуртожитку, де жив онук. Її аж заколисало в машині. Вона мало не задрімала, але таксист сказав: – Приїхали…. Продовжити читання →

27 Серпня, 2025 0

Категорія Uncategorized