Дружино, ти взагалі тямиш, що робиш?! – обурено вигукнув Олег, пересвідчуючись наче у страшному сні, сподіваючись, що просто помилився або недочув. – Ти що, заблокувала карту?! А мама та молодша сестра тепер на що жити повинні? Ми ж завжди діяли саме так, роками робили однаково! – А ти сам як думаєш, любий? – спокійно спитала Софія, дивлячись чоловікові прямо в очі, без тіні страху чи сумніву. – Так, я заблокувала доступ. І більше ніколи не розблокую цей рахунок. – Поясни мені нормально, людською мовою, – зажадав він дещо тихіше, намагаючись хоч якось опанувати себе. – Що взагалі сталося між нами? Ми ж учора цілком нормально спілкувалися за вечірнім столом. Мама телефонувала, сказала, що у Каті знову виникли якісь непередбачувані труднощі на роботі, попросила виручити грошима з оплатою комунальних послуг. Я перекинув кошти, як робив це завжди, без лишніх роздумів. А сьогодні ти раптом витворила таке
Олег сидів на затишній кухні, з силою стискаючи у руці свій смартфон так, ніби геть не відчуваючи нічого. Його обличчя в одну мить налилося глибоким багрянцем, а на скронях почала помітно і тривожно пульсувати тонка жилка – вірний, невідворотний знак того, що зараз спалахне серйозна буря. Софія тим часом сиділа навпроти за дерев’яним столом, неквапливо … Читати далі