Future Investments

У суботу вранці Галина сиділа на кухні з каталогом садового центру й ніяк не могла вибрати між білими та рожевими гортензіями. — Мабуть, візьму обидві, — сказала вона сама до себе. — Білі посаджу біля веранди, а рожеві — вздовж доріжки. Дача дісталася їй від батьків. Двоповерховий будиночок із різьбленими віконницями, веранда під диким виноградом, … Читати далі

— Значить так, Поліно! Новий рік зустрічаємо на дачі. Всією родиною. Я вже всіх запросив. Поліна перестала помішувати картоплю. — Кого — всіх? Вадим стягнув куртку й кинув її на стілець. — Маму, Олю з Едиком, двоюрідних. Людей двадцять набереться. — Двадцять? — Тільки не починай. Вона поклала ложку на тарілку. — Ти запросив двадцять … Читати далі

— Тільки кухню не забирайте. Вона ж тут під розмір, — сказала жінка в сірому пальті й провела долонею по стільниці. — Та все залишається! — запевнила Світлана. — І кухня, і диван, і велика шафа. Ми вже все порахували. Марина завмерла біля плити з ложкою в руці. — Що саме ви порахували? Світлана озирнулася, … Читати далі

Валерія поклала перед Глібом два чеки. — Ти знову не заплатив свою половину за продукти й комуналку? — Потім розберемося, — сказав він, не відриваючись від телефона. — Ти й минулого місяця так сказав. — Валеріє, у мене сьогодні зустріч із хлопцями. — А в тебе останнім часом буває щось, крім зустрічей із хлопцями? Гліб … Читати далі

— Двадцять два роки, Олеже! Двадцять два Нових роки я сиджу з твоєю мамою перед телевізором. А ти знову їдеш топити свою пічку! Оксана так притиснула край вареника, що начинка вилізла їй на пальці. — От бачиш… Навіть тісто вже не витримує. Олег у передпокої заштовхував у спортивну сумку вовняні шкарпетки. — А що ти … Читати далі

— Оренду навпіл, комуналку теж. На продукти скидаємося разом, — сказала Катерина, записуючи домовленість у телефон. — Ага. І ніяких секретів, — усміхнувся Олександр. Вони щойно зняли свою першу спільну квартиру — затишну двокімнатну на третьому поверсі. Одружилися лише місяць тому, і Катерині хотілося, щоб усе було чесно й зрозуміло від самого початку. Та вже … Читати далі

— Твоїх посадимо скраю, біля дверей. Вони люди невибагливі, переб’ються. А моїй мамі потрібен затишок. Світлана завмерла за спиною чоловіка. — Що зроблять? Сергій не відірвався від комп’ютера. — Ну, посидять там. Я ж не на вулицю їх виставляю. — Ти сказав «переб’ються»? Він нарешті озирнувся. — Світлано, не чіпляйся до слів. Ми ще навіть … Читати далі

— Розноситимеш салати. Нічого задарма сидіти! — Кароліна Терентіївна сунула онуці чорний фартух із білими розводами крохмалю. — Бабусю, але я ж гостя… — Оксана відступила до стелажа з фужерами. — І на мені світлий сарафан. Я забруднюся. — Переб’єшся, не королева! За столами кожне місце на вагу золота. Від сватів рідня зі столиці приїхала, … Читати далі

— Ти віддав їй усе? Максим поклав телефон екраном донизу. — Олено, тільки не починай. — Я запитала: усе? Він мовчав. Олена ще раз глянула на залишок на рахунку й повільно сіла навпроти. — Там були гроші на Данилкових репетиторів. Ти пам’ятаєш? — Мамі потрібне лікування. — Яке? — Обстеження, процедури… Я не лікар, щоб … Читати далі

Анастасія купила двокімнатну квартиру ще до весілля. Сама збирала гроші, сама вибирала плитку для ванної, сперечалася з майстрами через криво поклеєні шпалери. Коли вони з Микитою вирішили одружитися, він спитав: — То я до тебе переїду? — А куди ж іще? — усміхнулася вона. — Не в твою ж орендовану кімнату. Микита привіз дві сумки … Читати далі