У Юлії Іванівни так уже склалося, що невістка з донькою, як то кажуть, не зійшлися характерами. Жінка до цього ставиться спокійно: ну не зобов’язані вони товаришувати, зрештою, люди всі різні. — Нічого такого гострого між ними не було, — розповідає Юлія Іванівна. — Просто від самого знайомства спілкування не залагодилося. Якась прихована неприязнь відчувалася, хоча […]
– Тобі квартиру дарують, а ти носом крутиш! – Репетувала мати
– Ну і чого ти викаблучуєшся? – невдоволено спитала мати. – Хіба я щось погане пропоную? Як можна так просто відмовлятися від житла? Валерія примружилася. Потрібно було знайти слова, які не скривдять маму, але донесуть до неї сенс. – Мамо, мені не потрібна квартира в цьому місті! – Вона говорила повільно, ніби щось пояснювала дитині. […]
– Єво, піднімайся, звари мені каву і сніданок приготуй на всіх!– На всіх – це на кого? На мене, мого брата, мою маму й батька! Ти тепер моя дружина, не забула? Чи мені пропонуєш до плити ставати? – А що в цьому такого? Раніше ж ти це робив – Щось змінилося, крім того, що вчора ми узаконили наші стосунки?– Ось це і змінилося… Тепер ти – дружина, а в дружини є певні обов’язки. Тож, звари мені каву і приготуй сніданок для моєї родини, люба! ..
– Єво, звари мені каву! – потряс її чоловік за плече о пів на восьму ранку, у неділю. Єва знехотя випливла з міцного ранкового сну, не без зусиль розплющила одне око, кинула погляд на настінний годинник, що висить навпроти ліжка, і насупилася. – Спи, рано ще… – пробурмотіла вона і повернулася було на інший бік, […]
Віра Олексіївна ніколи не розмовляла з чоловіком на цю тему. Їй здавалося це якимсь блюзнірством – ось так, марно, жартома, говорити про ТАКІ речі. Та й навіщо? Але в глибині душі вона була чомусь впевнена, що чоловіка її Сергія не стане раніше, ніж її
Віра Олексіївна ніколи не розмовляла з чоловіком на цю тему. Їй здавалося це якимсь блюзнірством – ось так, марно, жартома, говорити про ТАКІ речі. Та й навіщо? Але в глибині душі вона була чомусь впевнена, що чоловіка її Сергія не стане раніше, ніж її. Ось він ніби і сильний, і ровесники вони, і виглядає дуже […]
– Не запрошена? – Ну так. Там будуть усі такі… Ти б ніяково там… Мам, я потім все поясню, гаразд? – Катя, – Аріна насилу розліпила пересохлі губи. – Я сплатила це весілля! Все життя на тебе поклала! Чому? Тиша. А потім – тим же квапливим, якимось верескливим голосом: – Та тому, що поряд з тобою стояти соромно, мамо! Ти давно на себе дивилася в дзеркало?
– Не запрошена? – Ну так. Там будуть усі такі… Ти б ніяково там… Мам, я потім все поясню, гаразд? – Катя, – Аріна насилу розліпила пересохлі губи. – Я сплатила це весілля! Все життя на тебе поклала! Чому? Тиша. А потім – тим же квапливим, якимось верескливим голосом: – Та тому, що поряд з […]
– Марвел! Ти – диво! Ти – моє Диво
Женя йшла, не розбираючи дороги. У голові звучало тільки: «Шкода, занадто пізно… ми нічого… нічим… не можу сказати, але вам треба привести в порядок всі справи…шкода… тільки диво…» Слова лікаря пролунали як грім серед ясного неба, діагноз був несподівано різким, гучним, безжальним. Хоча називають його «тихим». Цей «тихий пожирач» підкрався непомітно. Може, в той рік, […]
“– Дивний він якийсь, – сказала Зінаїда Петрівна своїй доньці після того, як впізнала ближче її «кавалера». – І де ти його знайшла?
– Дивний він якийсь, – сказала Зінаїда Петрівна своїй доньці після того, як впізнала ближче її «кавалера». – І де ти його знайшла? – У поліклініці познайомилися,- тихо відповіла Вероніка,- він там лікарем працює. – І добре отримує? – Нам вистачає. Вони разом із матір’ю сиділи на зупинці, чекаючи автобуса, якого все не було. А […]
Вона не могла пробачити свекрусі її материнську любов до сина. Любов, якою ніхто і ніколи не любив її – Олену
Зазвичай сини приводять до батьківського дому дружину і невістку. Микола привів тільки дружину… Наступного ранку після весілля, коли батьки чоловіка мили на кухні посуд, туди зайшла невістка. – Поки ваш син Микола спить, – сказала вона, – хочу поговорити з вами… Свекруха витерла руки і насторожено сіла на стілець. – Слухаємо тебе, донечко, – сказала […]
– Стривай! Ти отримуєш підвищення, і перше, що спадає тобі на думку, це розділити наші гроші? – Саме так, – Дмитро знизав плечима. – Я заробив, я й витрачаю. Ти заробила – ти витрачаєш. Справедливо ж?!
– Стривай! Ти отримуєш підвищення, і перше, що спадає тобі на думку, це розділити наші гроші? – Саме так, – Дмитро знизав плечима. – Я заробив, я й витрачаю. Ти заробила – ти витрачаєш. Справедливо ж?! – А мене підвищили! – Дмитро жбурнув портфель на диван з виглядом людини, що тільки-но підкорила Еверест. – Тепер […]
– А моє життя – це ви. Діти мої та онуки. А коли у вас миру немає, то й жити мені нема чого. І чоботи не потрібні ніякі
Олександр їхав додому. Мати завжди чекала Олександра. Та й сестра… Ось тільки на сестру він був ображений.Якось привіз матері чоботи, красиві, з вишитою золотою квіткою на халяві. А через рік побачив ці чоботи на дамі – на директорці місцевого клубу. Побачив, коли пішов туди на танці. – Мамо, а де чоботи, мій подарунок? Ти їх не […]