Людмила повернулася в рідне селище, як тільки отримала першу пенсію. Можна було й надалі працювати, та молодь на п’яти наступала, – живіше, кмітливіше. Остаточне рішення прийшло після відходу матері із життя та хвороби батька. Батько переїжджати відмовлявся, а часто їздити до нього не виходило. Брат Людмили, Олександр, займав високу посаду, як він сам висловлювався, і … Читати далі
— Набрид мені твій борщ з дня на день, я йду до жінки, яка вміє готувати! — заявив мені чоловік. Я стояла біля плити, коли грюкнули вхідні двері. Його кроки завжди були важкими, наче він тягнув за собою весь день, усю втому світу. Я почула, як краватка з глухим стуком упала на спинку стільця, а … Читати далі
— Заберіть усі ці делікатеси назад, ми оплачувати не будемо, — спокійно мовила Софія, дивлячись просто в очі здивованій жінці. — Як це не будеш?! — обурилась Ярослава Іванівна, а її голос відразу став на кілька тонів вищим. — Ти що собі вигадала? Тут же продукти на цілий тиждень! — А ось так. Купуйте за … Читати далі
— Шкільний випускний мав стати для мене найсвітлішим днем юності, але через вимогу матері зекономити й піти до родички-майстра я залишилася із зіпсованим образом і сльозами на очах. Замість підтримки батьки лише висварили мене за “невдячність”, переконуючи, що зачіска просто чудова. А через кілька років я випадково почула, як мама сама розказувала знайомій про те, … Читати далі
Я прожила на цьому світі майже сімдесят років і весь цей час дивилася на світ з вікон однієї й тієї ж батьківської хати в невеликому містечку під Івано-Франківськом. Бачила, як відходять літні люди, як виростають чужі діти, як на місці дерев’яних хат виростають муровані палаци. Коли мені було трохи за двадцять, світ здавався простим і … Читати далі
— Колишня свекруха зі сльозами на очах благала привезти їй півторарічного онука на кілька годин, а вже о четвертій дня зателефонувала з вимогами забрати “хвору дитину”, яку вона сама ж згодувала шоколадом! Я була сповнена люті ще й через те її виправдання “він у тебе більше нічого не їсть”, хоча я зібрала окрему термосумку з … Читати далі
— Невже зовсім не залишилося шашлика? — в голосі Олега вчувалося щире розчарування, коли він зазирнув усередину мангала, де серед остиглої золи ледь-ледь тліли кілька самотніх вуглинок. Маргарита неквапливо розставила на важкій дерев’яній стільниці чисті керамічні чашки, дбайливо поставила блискучий заварник із гарячим трав’яним чаєм, виставила невелику глиняну піалу з домашнім печивом та скляну баночку … Читати далі
— Ми точно сюди звернули? — розгублено запитав Богдан, хоча чудово розумів, що переплутати їхню ділянку в дачному селищі з якоюсь іншою просто неможливо. Світлана помітила яскраве освітлення у панорамних вікнах ще тоді, коли їхній кроссовер тільки під’їжджав до вулиці. Чоловік плавно скинув швидкість, і машина безшумно покотилася по вологій після весняного дощу ґрунтовці. Обидва … Читати далі
— Це відчуття, коли ти просто випадаєш із соцмереж на 48 годин через робочі справи, а один хлопець починає тремтіти за свій пріоритет і тиснути на провину, тоді як інший — дає тобі дихати! Побачення з першим хлопцем точно не відбудеться, бо його вимоги постійної уваги душать ще на етапі знайомства. Спокійне мовчання другої людини … Читати далі
– Скинеш на карту до вечора, бо бронь злетить, – Жанна відсунула чашку та поклала телефон на обідній стіл. Екран світився відкритою вкладкою якогось сайту з пальмами та блакитним басейном. – Яка бронь? – Марина прикрила дверцята кухонного гарнітуру, та повільно обернулася до зовиці, витираючи вологі руки кухонним рушником. Вона щойно прийшла з роботи, навіть … Читати далі