Квартира після того, як Ніна Михайлівна відійшла у вічність, стояла кілька років порожньою. Надія вже звикла, що вона єдина господиня в невеликому коридорчику на дві квартири, відокремленому від загальної частини під’їзду старими металевими дверима з обдертим дерматином. І раптом одного разу вона почула звук дриля, подивилася у вічко — треба ж! В її коридорчику хазяйнував […]
— Знову дівчинка? Це якась насмішка! — Олена Михайлівна жбурнула результат УЗД на стіл. — У нашій родині чотири покоління чоловіків працювали на залізниці! А ти що принесла? — Галинку, — тихо відповіла Анна, погладжуючи живіт. — Ми назвемо її Галинкою. — Галина… — протягнула свекруха. — Ну, хоч ім’я нормальне. Тільки який з неї […]
— Вставай швидше! Ти хоч знаєш, що в тебе на кухні діється?! У мене волосся дибки стало від побаченого, — у паніці верещала Яна Ігорівна, стоячи над ліжком Жені. — Що сталося? — розгублено запитала дівчина, нічого не розуміючи спросоння. Однак свекруха не удостоїла її відповіддю, замість цього вона швидко вибігла зі спальні. Молодій мамі […]
— Ні, ну не може ж бути так, що я знову буду годувати всю його рідню. Марина дивилася на купу дощок у дворі й подумки підраховувала, скільки котлет доведеться наліпити завтра. Три чоловіки. Плюс Василь. Отже, чотири роти. На сніданок, обід і вечерю. Сім днів. Раніше Василь усе робив сам. І дах старого сараю міняв, […]
Марина варила борщ на кухні. Раптом жінка почула, як чоловік в сусідній кімнаті з кимось гучно розмовляє. – Та йди ти! – гучно вигукнув Іван. Марина відклала вбік ложку, якою перемішувала борщ, вийшла з кухні. – Що сталося? – здивувалася вона. Іван натиснув на кнопку скидання виклику і ображено кинув телефон убік. – Надя дзвонила. […]
Провести в останню дорогу Ігора Вікторовича прийшло лише кілька людей. Воно і зрозуміло, людиною він був самотньою, сім’ї та дітей не нажив, і хоча все свідоме життя віддав школі, попрощатися прийшло не дуже багато народу. Свої роки Ігор Вікторович доживав у маленькій однокімнатній квартирі, де найдорожчим був сучасний телевізор. Диван, два крісла, тумбочка та кухонний […]
Вона прокинулась і здивувалась, бо вже було пізніше ранку. Сонце світило на повну, а гілки берези були всі в інії і сріблилися в його промінні. Ранок, як завжди, змінив ніч, потім буде день. У світі нічого не змінилося, все йшло своєю чергою. Не стало тільки її чоловіка Федора, та світ не помітив втрати. Вчора ввечері, […]
— Василю Івановичу, знову проспали! — голос водія автобуса звучить добродушно, але з легким докором. — Уже втретє за тиждень біжите за автобусом як угорілий. Пенсіонер у зім’ятій куртці важко дихає, притулившись до поручня. Сиве волосся розпатлане, окуляри з’їхали на кінчик носа. — Вибачте, Андрію… — віддихавшись, старий дістає з кишені пом’яті купюри. — Годинник, […]
Ми проїжджали однією з вулиць котеджного містечка, і я звернула увагу на добротний будинок, біля якого стояли чотири машини. — Гарно живуть, — зауважила я. — Чотири машини біля воріт; якщо це їхній транспорт, то непогано влаштувалися, молодці. Біля воріт цього ж будинку ми помітили кілька відер картоплі на продаж, а продавців не було видно. […]
Ігор повідомив дружині, що хоче розлучитися з нею. Світлана спокійно сприйняла цю новину. – Ми справді віддалилися, – тільки й сказала дружина і продовжила готувати вечерю. Повечерявши, Ігор пішов у спальню і ліг. Дружина сиділа за столом і щось писала. Ігор швидко заснув, а коли прокинувся посеред ночі, дружина все ще писала, сидячи за письмовим […]