Future Investments

— Андрію! Ти навіщо свої речі в дорожню сумку складаєш? Що це за раптова метушня опівночі? — Оксана завмерла на порозі спальні, стискаючи в руках м’який махровий рушник після вечірнього душу. Він навіть не озирнувся на її голос. Руки рухалися чітко й злагоджено: він клав сорочки одну на одну так, ніби збирався зранку на нараду … Читати далі

— Невістко! Та нічого з вами не станеться, якщо поділитеся своїм диваном! Ми все вже вирішили, завтра переїжджаємо до вас! — бадьоро пролунало в слухавці голосом моєї свекрухи. Я так і застигла з ганчіркою біля кухонного столу. Кава ледь не вислизнула з іншої руки, а рештки сну як рукою зняло. — Ларисо Степанівно, ви жартуєте? … Читати далі

— Оце так гостя до мене завітала! — Ірина Петрівна з легкою докірливістю оглянула дочку з голови до ніг, тримаючи в руках розкішний букет білих хризантем. — Я вже й подумала, що в тебе знайдеться ще з сотня невідкладних справ і ти взагалі забудеш про мій ювілей. — Мамо, ну не починай із самого порога, … Читати далі

— Любов моя, це не обговорюється! Продавай мамину квартиру, інакше я подаю на розлучення! — мій чоловік стояв посеред кухні й дивився мені просто в очі, а в його голосі не було жодних вагань. Я ніби скам’яніла біля кухонного столу. На мить здалося, що це дурний жарт або якийсь кошмар. Але переді мною справді стояв … Читати далі

Коли мені виповнилося тридцять чотири, я зрозуміла дві речі. По-перше, я не проти вийти заміж. По-друге, Раїса Геннадіївна, мати мого сусіда Артема, за мною стежить. Тепер Артемові було майже сорок, і він уже тричі говорив «так» у РАЦСі. Жоден шлюб не дожив до першої річниці. Подробиці я знала від Марини, своєї колишньої сусідки по гуртожитку, … Читати далі

— Твій батько міг би хоч раз у житті виручити зятя нормальним авто, а не тримати все при собі, — пробурмотіла теща, навіть не відвертаючись від плити. Вона уважно різала цибулю для засмажки. Дерев’яна дошка глухо постукувала об стільницю, наче відмірювала, хто кому й скільки винен за всі ці роки. — Мамо, ну навіщо ти … Читати далі

– У сорок два роки виходити заміж за заможного чоловіка — це, звісно, стрибок в останній вагон, Маринко. Старший брат мого чоловіка весело вигукнув це на весь стіл, накладаючи собі чималу порцію салату. – То ти вже старайся догодити Андрієві, викладайся на повну. Бо він у нас чоловік помітний, швидко знайде собі молодшу. На його … Читати далі

Надія Петрівна стояла посеред подвір’я, спираючись на палицю, і дивилася не на невістку, а на курник, де за сіткою туди-сюди ходили чорні кури з червоними гребенями. — Оксано, хіба так можна було? Невже в тебе в душі так чорно, як у тих курей твоїх? Оксана саме несла з колодязя два повні відра. Вона поставила їх … Читати далі

— Олено, ну яка тобі дача, ти взагалі себе збоку бачиш? Тобі зараз категорично не можна перевтомлюватися, ти ж щойно з лікарні додому повернулася! — Богдан турботливо, але з явним докором звертався до дружини, обережно стежачи за кожним її рухом і знімаючи з її плечей легку осінню куртку, щоб акуратно повісити її на дерев’яну вішалку … Читати далі

— Олено! Приклади свій телефон до термінала, бо мої гроші на картці я відклав на інші витрати, — рівно промовив чоловік біля каси, коли за ними вже вишикувалася черга з візками. Слова пролунали буденно, та в Олени Степанівни всередині все ніби стиснулося від холоду. Вона глянула на повний візок, де лежали свіжий хліб, масло, гречка, … Читати далі