Оксана сиділа на кухні свого маленького двокімнатного квартири в Києві, дивлячись, як чай у чашці повільно остигає. За вікном лив дощ, а в голові крутилася одна думка: «І гість, і риба на третій день смердять однаково». Вона посміхнулася гірко. Ця народна мудрість, яку бабуся повторювала ще в дитинстві, тепер звучала в її житті як вирок. … Читати далі
– Тобто як, Вікторії нічого не дістанеться? Вероніка здивовано глянула на чоловіка. Андрій знизав плечима. Його обличчя залишалося спокійним. Наче йшлося про щось, що само собою зрозуміле. – Віка – дівчина, Віро! Вона повинна прийти в будинок до чоловіка. Їй житло не потрібне. А ось хлопчикам ще сім’ю заводити, одружуватися. Я повинен їм допомогти. Вероніка … Читати далі
– З чого це я маю віддавати тобі половину квартири та машини? З чого я взагалі повинен все це продавати та ділити? – кричав Віталій, дивлячись на Поліну, яка стояла біля вікна з кам’яним обличчям. – Що ти зробила, щоб заробити на це? Сиділа вдома, прохолоджувалась! Я за всіх орав! І тепер ти маєш нахабство … Читати далі
Біля дверей клініки сиділа кішка. Вона жалібно нявкала, а біля її лап лежало крихітне кошеня… Жінка спокійно йшла вулицею, ведучи на повідцю собаку. Був ясний осінній день: повітря дзвеніло від чистоти, жовте і багряне листя кружляло у вихорі, немов танцювало під невидиму мелодію. Настрій був легким та світлим. Але раптом… Раптом її увагу привернуло те, … Читати далі
– Я пропоную тобі з’їхати від мене і знайти собі квартиру Вероніка ніколи не запрошувала Владислава жити у її квартирі, у них навіть розмови про це не було. Але якось так вийшло, що через три місяці після того, як він уперше залишився у неї, у квартиру дівчини перекочувала купа його речей. На поличці у ванній, … Читати далі
– Все, теща, збирайся! Переїжджаєш у сільський будиночок мого дядька. А ми тут у тебе жити будемо. Ти все одно на пенсії, яка тобі різниця, де біля телевізора сидіти. От і сидітимеш у теплі та на свіжому повітрі у селі. Зять Ірини Григорівни Андрій був у піднесеному настрої від того, як він вирішив сімейне квартирне … Читати далі
Ну, йди. Скоро мама прийде. Тобі й справді пора, – кивнув Микола. – Ти мене відвезеш? Чи таксі викличеш? – Рита вирішила поставити пряме запитання. Микола жив не в найблагополучнішому районі, і йти до зупинки не хотілося. – А що, автобуси вже не їздять? – здивувався він – Ну що, заїдеш до мене? Мама салатик … Читати далі
Думаєш просто так відбутися. Назбирала грошей за рахунок мого сина й квартиру купила. А ось і не вийде! Половина має бути його! Аліна шукала житло. Після п’яти років шлюбу вона подала на розлучення… Якось, повертаючись із роботи, жінка побачила, як її чоловік виходить від сусідки. Відмовлятися він не став, і навіть заявив, що у сусідки … Читати далі
Яна стояла в білій сукні у нотаріуса, тримаючи в руках документи на двокімнатну квартиру. День весілля мав бути найщасливішим у житті, але зараз найбільше радували не обручки, а ці папери з печатками. — Мамочко, дякую, — шепотіла Яна, обіймаючи матір. — Не знаю, як віддячити. — Живи щасливо, донечко. І пам’ятай — це твоя квартира. … Читати далі
– Знаєш, це ми не випадково з тобою зустрілися. Це знак згори – доля Дід Микола в Лукії був садівником-любителем. І прізвище у нього було підходяще – Жолудь. І, мабуть, щоб переконати весь світ у серйозності своїх ботанічних захоплень, він назвав свою доньку – маму Лукії, рідкісним іменем – Віолетта. Воно означало – фіалка. Це … Читати далі