Катерина копалася в городі, коли почула голос дочки. – Мамо! ти де? Вона насилу розігнула спину. Тримаючи руку на попереку, пішла до воріт. – Тут я, в городі. Ой, і Саша приїхав! – Вона радісно розкрила обійми онукові, який біг… Продовжити читання →

Іван ніколи не любив своєї матері. Коли виріс і став жити окремо, перестав взагалі з нею спілкуватися. Вже як була старою, вона багато разів ходила до сина, та завжди поверталася з порожніми руками Перед тим, як мати відійшла у інший… Продовжити читання →

Весілля йшло повним ходом, аж тут, раптово, до святкової зали зайшла Марія. Наречена напружилася. – Чому вона сюди прийшла? – поставила запитання Оксана. – Я ж казала тобі декілька разів, щоб ти її не запрошував ! – Спокійно, люба –… Продовжити читання →

Вчинок свекрухи, який вартий поваги. Ніколи б не подумала, що в мою найскрутнішу хвилину мені допоможе свекруха. Коли 10 років тому, Богдан привів мене знайомитися з нею, по моїх плечах пробіг такий холод, що словами не передати. Одним словом, Марії… Продовжити читання →

В той день я не йшла, а бігла додому, щоб повідомити чоловікові щасливу новину – у нас буде дитина! Та по дорозі сталася подія, яка просто перевернула моє життя з ніг на голову, і тепер я просто не знаю, що… Продовжити читання →

Мій чоловік дуже справедлива людина. Ось ніколи він не вважав, що все по господарству я маю робити сама. Посуд ми мили разом, їжу готували по черзі. – Працюємо разом, отримуємо однаково, тому й обов’язки ділимо на двох, – міркував Сергій.–… Продовжити читання →

– Донечко, ну ти ж розумієш, що крім тебе, допомогти брату нікому, – каже мені мама по телефону. Вона щиро переконана, що я маю купити своєму молодшому брату житло. – Тобі в житті пощастило, вся наша сім’я за тебе дуже… Продовжити читання →

Михайло приходив з роботи дуже невдоволеним, хоч його завжди зустрічав прибраний дім і смачна вечеря. Проте, чоловік робив такий вигляд, неначе я йому підсовую собачі консерви, а не плов з салатом. Я намагалася його розговорити чи щось на роботі чи… Продовжити читання →

Дожила я вже до того, що менша невістка до мене сина не пускає: “Як треба, – каже мені, – то несіть свій борщ у каструлі сюди, бо я чоловіка до вас не відправлю і край”. Бачте, береже вона його, швидко… Продовжити читання →

“Ти не права, – каже мені мама вкотре. – Він усе вже зрозумів і усвідомив, не бачиш – кається. То вже гордість у тобі говорить. Нею ти дітей сиротиш, бо життя, то не чорне і біле”. Слухаю і усміхаюсь, бо… Продовжити читання →