– Ігоре, ти вдома, – вигукнула Ліля з коридору. – Підійди будь-ласка. Чоловік підійшов і, побачивши усміхнену Лілю, дуже здивувався. – Дістань на балконі, велику сумку, – попросила вона. Чоловік швидко приніс сумку, і передав її дружині. Ліля почала поспіхом збирати речі. – А ти кудись їдеш? – запитав Ігор. – Так, дорогий, – засміялася вона, – Їду. Назовсім їду! Ігор здивовано дивився на дружину, не розуміючи, що відбувається

– Все, – сказала про себе Ліля, – я так більше не можу!  Наче прочитавши за її виразом обличчя безвихідь, її подруга Олена, що стояла поряд у вагоні метро, запитала: – Все добре?  Ліля опустила голову і ледь помітно кивнула головою. Поїзд прибув на потрібну станцію, дівчата попрощалися і Ліля попрямувала додому.  – За продуктами … Читати далі

Іван прийшов додому, зайшов на кухню, на столі його чекала вечеря. – Дивно, а де Ліля, – подумав чоловік. Він пройшов у спальню, дружина сиділа на підлозі і складала речі у сумку. – Ти кудись їдеш? – запитав Іван. – Мені дали направлення до обласного центру, на огляд. Є погані підозри, – раптом сказала Ліля. – В сенсі погані? – здивувався Іван. – У тебе що, це саме… Від чого твоєї мами не стало. Іван дивився на дружину і не міг повірити в те, що відбувається

Ось вже котрий день Іван не знаходив собі місця. Він дуже переживав за свою дружину Лілію, яка проходила обстеження у місті. Іван же залишився вдома в їхньому рідному селі і з тривогою та надією чекав новин від дружини. Лілія ніколи не скаржилася на щось, і ​​Іван звик вважати, що вона не має жодних проблем. Вони … Читати далі

— Алло, я слухаю. — Оля на бігу відповіла на незнайомий міський номер. — Родіонова Ольга Миколаївна? Це вас з другої міської турбують. Ваш колишній чоловік Родіонов Павло Сергійович потрапив у ДТП, потрібна його медична поліс. Він сказав вам зателефонувати. Ви зможете привезти? — сухо запитав незнайомий жіночий голос у слухавці. — Що? Коли? І чому, власне, колишній?! Паша — мій чоловік! — промовила Ольга одночасно здивовано і стурбовано.

— Алло, я слухаю. — Оля на бігу відповіла на незнайомий міський номер. — Родіонова Ольга Миколаївна? Це вас з другої міської турбують. Ваш колишній чоловік Родіонов Павло Сергійович потрапив у ДТП, потрібна його медична поліс. Він сказав вам зателефонувати. Ви зможете привезти? — сухо запитав незнайомий жіночий голос у слухавці. — Що? Коли? І … Читати далі

Це де ж таке бачено, щоб діти одружувалися, не питаючи дозволу у батьків, не отримавши батьківського благословення? – Закричав батько, заскочивши до хати

– Мати, хліба подай! – невдоволено гаркнув Федір Петрович. – Ну, скільки чекати? Суп холоне! Не люблю я теплий. – Несу, Федю, несу. Ось, свіженького тобі нарізала, спекла щойно. Варвара метушилася, намагалася догодити чоловікові. Дуже вже він суворий, коли голодний. Тоді вже все не по ньому. – Сама чого не сідаєш? Не голодна, чи що? … Читати далі

Та я тебе в сім’ю прийняла! Кирюшу тобі віддала! А ти дріб’язок рахуєш? Безсовісна! – Репетувала свекруха

Та я тебе в сім’ю прийняла! Кирюшу тобі віддала! А ти дріб’язок рахуєш? Безсовісна! – Репетувала свекруха – Ганнусю, незабаром п’ятнадцяте, пам’ятаєш? За три дні вже. Голос Валентини Сергіївни у слухавці звучав вкрадливо. Ганна закотила очі. – Пам’ятаю, Валентино Сергіївно! – От і добре. Тільки знаєш, я тут порахувала… – свекруха зробила паузу, ніби звірялася … Читати далі

— Мамо, не ображайся… Ти ж розумієш, як складно з дітьми… Розумію. Вона завжди розуміла. Розуміла, коли він поїхав вчитися. Розуміла, коли одружився і перестав приїжджати на канікули. Розуміла, коли він вибрав роботу в Києві замість того, щоб залишитися поруч з овдовілою матір’ю. Але тепер розуміла інше: вона просто не входить до списку пріоритетів його життя. І ніколи не входила.

Олена Григорівна Матвієнко працювала завідувачкою дитячим садком «Ромашка» вже двадцять три роки. Знала кожну дитину по імені, пам’ятала, хто з батьків розлучається, у кого проблеми з грошима, хто з малюків особливо потребує ласки. Діти тягнулися до неї — може, тому що вона ніколи не говорила з ними зверхньо, не робила вигляд, що їхні проблеми несерйозні. … Читати далі

Маруся була в паніці. Вона стояла біля дзеркала і не знала, що їй робити. Як на все це відреагує її мати? Напевно, приб’є або вижене з дому… Маруся ще раз погладила свій живіт, ніби заспокоюючи дитину, яка розбушувалася не на жарт. А там дійсно було чого боятися. Ірина Вікторівна була владною жінкою, про таких ще кажуть – баба-мужик!

Маруся була в паніці. Вона стояла біля  дзеркала і не знала, що їй робити. Як на все це відреагує її мати? Напевно, приб’є або вижене з дому… Маруся ще раз погладила свій живіт, ніби заспокоюючи дитину, яка розбушувалася не на жарт. А там дійсно було чого боятися. Ірина Вікторівна була владною жінкою, про таких ще кажуть – … Читати далі

— Дивна ви жінка… Чому так свято вірите йому? Невже настільки самовпевнені? А в дзеркало дивитися не пробували?  Вам сорок років, ало, як би ви добре не виглядали, завжди знайдуться молодші і красивіші. — Є ще що сказати?

— Світлано Андріївно, до вас якась дівчина прийшла. Каже, з особистого питання. — Пропусти її, нехай заходить. До кабінету увійшла невисока кучерява дівчина в короткій спідниці. — Добрий день. Мене звати Христина. Хочу запропонувати вам угоду. — Добрий день, Христина. Цікаво, що за угода? Ми з вами начебто не знайомі… — З вами ні. А … Читати далі

До Нового року залишалося два дні, але святкового настрою не було й близько. — Знову ти забила все продуктами, — пролунав за спиною голос чоловіка. — Навіть для молока місця не залишила! Марина випрямилася, притискаючи долоню до попереку. Її чоловік, Геннадій, відчим її єдиної доньки, стояв у дверях кухні, схрестивши руки на грудях. Його обличчя виражало найвищий ступінь невдоволення

Марина стояла перед відкритим холодильником і намагалася втиснути контейнери з холодцем між лотками з яйцями та горою овочів. Спина нила, пальці пахли часником, а у скронях стукало так сильно, що аж темніло в очах. До нового року залишалося два дні, але святкового настрою не було й близько. — Знову ти забила все продуктами, — пролунав … Читати далі

Дівчина машинально приклала руки до чашки гарячого чаю. Тепло поступово розтікалося тілом, і від цього ставало набагато спокійніше. Тетяна почала вивчати жінку, що сиділа навпроти. Вона точно була років на п’ять за неї старша, приблизно ровесниця Іллі. Валентина була одягнена зі смаком, трималася впевнено, але при цьому теж помітно нервувала.

– Ти сьогодні знову будеш пізно? — Таня налила чоловікові ароматну каву, поставила чашку на стіл і звично провела рукою по його кучерявому волоссі. – Так, кохана. Роботи багато, ти ж знаєш… — Ілля поцілував руку дружини і знову взявся за сніданок – Шкода. Останнім часом ми навіть вихідні з тобою проводимо не разом, а … Читати далі