У кав’ярнях Галини Петрівни ціни були вищими, і люди почали швидко йти до конкурентів. Спершу зменшилася кількість відвідувачів у будні дні, а згодом і у вихідні. Доходи стрімко впали, а от оренда, заробітна плата працівникам та розрахунки за товар залишилися незмінними. Свекруха намагалася триматися до останнього, вдаючи, що все під контролем. Проте вдома ситуація ставала дедалі напруженішою. Кредитори дзвонили щодня, надсилали листи, вимагали виконання зобов’язань. Галина Петрівна намагалася позичити гроші в інших місцях, щоб перекрити старі борги, але фінансова криза зростала швидше, ніж вона знаходила нові рішення. Невдовзі першу точку довелося закрити. За місяць — другу. Третя протрималася ще трохи, але й вона приносила лише збитки. Олена дізнавалася всі ці новини порціями, від Назара. Чоловік повертався додому втомлений, з сумним поглядом, і розповідав усе коротко. «Батьки вирішили продати свою квартиру», — сказав він одного разу вечірньої пори, уникаючи прямого погляду дружини. «Як так?» — Олена зупинилася посеред кімнати. «Продали швидко, бо терміново потрібні були гроші на покриття найголовніших зобов’язань. Усі кошти пішли туди». «А де ж вони тепер будуть жити?» «Поки що у знайомих побудуть, надіються на їхню допомогу. Денис свою невелику нерухомість теж віддав, щоб закрити частину питань». Олена повільно сіла на стілець. Масштаб труднощів ставав зрозумілим поступово
«Ти взагалі усвідомлюєш, що ти зараз пропонуєш, мамо? Ти взагалі чуєш себе збоку?» — голос Назара не був гучним, але в ньому відчувалася така сильна напруга, що повітря в кімнаті, здавалося, стало важким. Чоловік стояв посеред кухні, міцно стискаючи в долонях чашку із чаєм, який уже давно вистиг. Погляд його був спрямований на матір, яка … Читати далі