Максиме! Твоя мама знову повністю вигребла наш холодильник! — не витримала дружина зрештою під час чергової розмови з чоловіком. — Я тільки й роблю, що працюю, бігаю по магазинах з важкими сумками і готую цілими днями, а в результаті ми самі сидимо на порожніх полицях! — Катерино, ну перестань перебільшувати, — Максим знову зачинився у своєму улюбленому панцирі «я її чудово розумію». — Тобі що, шкода шматка їжі для літньої людини? Вона ж усе своє життя працювала, економила кожну копійку заради мене. Я просто не маю морального права дорікати їй чимось. Катерина здивувалася. Їй зовсім не було шкода продуктів як таких. Їй було шкода себе. Своїх вільних вечорів, свого законного права просто прийти додому після напруженого робочого дня і знати, що цей холодильник — її особиста територія. — Я зараз їй зателефоную, — тихо сказав чоловік. — Скажу прямо, що так далі тривати не може, це переходить усі межі. — Не треба дзвонити їй зараз, — Катерина повільно похитала головою. — Давай краще спробуємо зробити зовсім інакше. І вона розробила план. Не підступний, а максимально чесний перед свекрухою
— Катерино, ти серйозно вважаєш, що мені більше нічим займатися у вихідний день, окрім як вислуховувати твої щоденні докори щодо порожнього холодильника? — різко кинув Максим, навіть не знімаючи верхнього одягу в коридорі, коли знову заглянув усередину побутового приладу, де самотньо білів лише пакет із молоком та одинокий шматочок сиру з обвітреними краями. Катерина підняла … Читати далі