– Здоровий лівак зміцнює шлюб, – реготав Антон, вважаючи це справжньою мудрістю. Ще й надто дотепною. – Це точно, – підтакнув Сашко, його друг. – Та й взагалі, чоловіки за своєю натурою полігамні. Природу не обдуриш, – говорив далі Антон…. Продовжити читання →

– Ти завжди була впертою, але зараз не час. Світлано, хіба ти сама не розумієш, що ти маєш переїхати до батька, бо йому потрібно, щоб зараз хтось був поруч? – каже мені мій рідний брат Святослав. Я на кухні мила… Продовжити читання →

– Збирай свої речі і йди до матері! Сина я житлом забезпечив, а про себе сама подбаєш! Стільки років просиділа в мене на шиї, спасибі маєш казати і за це! – грізно викарбовував чоловік кожне слово. Наталя часто моргала, не… Продовжити читання →

Денис повернувся з роботи і став свідком неприємної сцени – Ольга, його дружина, з кимось голосно розмовляла телефоном… – Та не буде від нього жодної користі, – скаржилася жінка своєму співрозмовнику, – я вже втомилася Денису пояснювати, що він тупцює… Продовжити читання →

– Людка, ти повернулася? Невже знову працюватимеш у нас? – В офісі, де раніше працювала Люда, виникла жвавість. Усі відірвалися від своїх комп’ютерів та розглядали колишню колегу. – Та ні, я просто вас відвідати! Скучила без вас. Люда мала чудовий… Продовжити читання →

– Марино, може приїдете на вихідні до мене на дачу? Щось в суботу зробимо, разом все ж легше, а в неділю шашлик посмажимо, – пропонує Валентина Петрівна дочці. – Не знаю, мамо, побачимо. Вадим повернеться з роботи, я з ним… Продовжити читання →

Вранці мама прибігла посидіти з онуком рано. Я дуже поспішала, але помітила круги під очима і блідість на її обличчі. – Мамо, ти добре почуваєшся? Може я скасую справи? Сашко неспокійний. Ти впораєшся? – Іди, йди. Все гаразд. Не турбуйся…. Продовжити читання →

Олена прокинулася від звуку води, яка капає. Крапля. Ще крапля. Варто було заснути, як кран знову починав підтікати. Павло обіцяв полагодити його ще тиждень тому, але тепер цей звук був єдиним нагадуванням про чоловіка. – Павлику, ну де ж ти?… Продовжити читання →

– Та скільки можна вже, врешті-решт? – Ліза жбурнула рушник на стіл. – Я з роботи прийшла годину тому, навіть переодягнутися не встигла! – Ну що ти знову починаєш? – Андрій стирчав у дверному отворі, загороджуючи прохід. – Мати просто… Продовжити читання →

– Мова йде не про чужих людей, мамо, ну як ти сама цього не розумієш? Треба допомогти мамі Віталія, ти ж маєш таку змогу. Дочка мені зателефонувала в Італію, і стала навіть не просити, а наполягати, щоб я допомогла сватам… Продовжити читання →