– Микита, сідай! Потрібно терміново поговорити! – дружина сіла за стіл, її обличчя висловлювало рішучість. Чоловік сів поруч. Оксана витерла хусткою мокрі очі: – Я не знаю, що робити з мамою. Вона вже ледве ходить. Цієї зими просто не виживе у своєму будиночку, він і так скоро розвалиться. – І що ти пропонуєш? – Кажу … Читати далі
Піднесений настрій Максима Петровича зник, щойно він, припаркувавши машину, увійшов у під’їзд. Вдома його зустріла передбачуваність: капці – увійшов і взув, апетитний запах вечері, чистота, квіти у вазі. Не зворушило: дружина вдома, що ще робити цілими днями літній жінці? Пироги пекти та шкарпетки в’язати. Про шкарпетки перебільшив, звичайно. Але важлива суть. Марина звично вийшла чоловікові … Читати далі
Вранці за сніданком ще нічого не віщувало біди, і Василь із задоволенням знищував омлет, приготований Катериною. Попереду був звичайний робочий день, і зараз вони разом вийдуть з дому, а далі розійдуться по своїх справах. Як раптом Катя виразно подивилася на нього і запитала: — Ти ж не забув? Пам’ятаєш, яке сьогодні число? Василь ледь не … Читати далі
– Тебе що, Дмитро покинув? Ось так справи! Вони що всі сьогодні змовилися, чи що? Випивши ігристого, мимовільні компаньйони раптом різко подивилися один на одного, думаючи про те саме. – Слухай, Іро, ти теж про це подумала, так? – Запитав Володимир. – Так… Дуже дивно. Такі збіги трапляються рідко. – Вони багато спілкувалися останнім часом. … Читати далі
Ранок починався з божевільної гонитви. Марина влетіла в ліфт, на ходу застібаючи пальто, і судорожно натискала кнопку першого поверху, немов від цього залежала швидкість спуску. Вона проспала. Всього двадцять хвилин, але для лікаря швидкої допомоги це ціла вічність. Зміна починалася о восьмій, а на годиннику було вже сім п’ятдесят. Автобус, на який вона розраховувала, пішов … Читати далі
Микола міцніше стиснув кермо. У дзеркалі заднього виду — серйозне обличчя онуки Марійки. Дев’ять років, а вже така доросла. Сидить мовчки, рюкзак на колінах. Не те що сучасні діти — галасують, верещать. — Діду, а чому ти ніколи нікого не підвозиш? — раптом запитала Марія. Микола хмикнув. Розумна дівчинка. Помічає все. — Тому що, онучко, … Читати далі
― Ну, чому замовкли? ― Єлизавета Петрівна гучно видихнула і впала на м’яке крісло. ― Не чекали гостей? ― Може, і не чекали, мамочко, ― Сашко поставив на журнальний столик чай, ― але тобі завжди раді! Зараз Маринка принесе бутерброди. Марина нарізала сир тонкими скибочками, невдоволено бурмочучи під ніс: «Як же… радості… повні штани». Ні, … Читати далі
— Знову цей дурень дряпається! — Олег Михайлович кинув газету на стіл і сердито подивився в бік коридору. — Людко, зроби щось зі своїм котом! Людмила Петрівна зітхнула, не відриваючись від телевізора. За сорок років шлюбу вона навчилася не звертати уваги на бурчання чоловіка. Але зараз було не до того. — Тим, іди сюди, — покликала … Читати далі
– Сиди! Нас немає вдома! – спокійно вимовив Петро. – Так, дзвонять же! – Валя завмерла, підвівшись із дивана. – Нехай, – відповів Петро. – А якщо це хтось важливий? – запитала Валя. – Або у справі? – Субота, дванадцята, – вимовив Петро. – Ти нікого не кликала, я нікого не чекаю! Висновок? – Я … Читати далі
– Твоя дочка тут жити не буде! – обурено піднявши брову, вимовляла Тетяна чоловікові. – Взагалі-то, такі питання потрібно обговорювати, а не ставити мене перед фактом! – Та яка тобі різниця, вона досить доросла, а будинок великий, – знизав плечима Олександр. – І взагалі, ти ж знала, що в мене є дитина. Це не було … Читати далі