За день до весілля Елеонора почула розмову свого нареченого по телефону. А вже на самому весіллі вона зробила таке, що всі гості були шоkoвані. – Кристинко, я не можу повірити! Невже я вже завтра виходжу заміж! Це просто неймовірно!– Так, неймовірно, – сміючись, відповіла подруга Кристина. – Хто це в школі казав, що ніколи не … Читати далі
Дзвінок у двері пролунав як порятунок. На порозі стояла Галина Петрівна – в поспіху накинутому пальті поверх домашньої сукні, з розпатланим сивим волоссям. Сусідка подзвонила їй, почувши крики та гуркіт. – Так, – вона окинула поглядом розгромлену кухню, злякані обличчя дітей, бліду Марину. – Дмитре Сергійовичу, марш до спальні. Пропис. – Мамо, ти чого приїхала? … Читати далі
У Тетяни не було дітей. Лікар прямо сказав: ніколи не зможеш народити. Вона довго тримала це в собі, не наважуючись розповісти чоловікові, Миколі. Страх паралізував її. Але одного разу зібрала всю сміливість і зізналася. — Дітей у нас, Коля, не буде через мене. Лікар так сказав. Тоді Тетяні було 35 років. Уже не молода жінка. … Читати далі
Таня приїхала знайомитися з майбутньою свекрухою, але навіть не здогадувалася, що на неї чекає сюрприз. Валерія Іванівна, мама Льоні, запросила в гості ще й давню симпатію свого сина – Віру. — Невістку на Новий рік приведеш? — запитала Валерія Іванівна, нахмурившись. Їй зовсім не подобалася ідея раннього шлюбу сина, та ще й із провінціалкою. Таню … Читати далі
Щороку з першого грудня до середини січня Надя ненавиділа свою роботу. Весь інший рік любила, а ось у цей час ненавиділа. Справа в тому, що Надя працювала продавцем в овочевому кіоску і з початку грудня до середини січня наставав «час мандаринів». Ні, до самого фрукту у дівчини питань не було. Були питання до мотивації покупки. … Читати далі
— Мамо, вгадай, що у мене в руці? — Микита сховав руки за спину. Він заїхав до матері після роботи, щоб порадувати її. — Не знаю, — розвела руками Ольга Федорівна. — У тебе там може бути що завгодно. — Подумай… Пам’ятаєш, ти в санаторій хотіла? — Так! — Мати навіть завмерла. Невже син нарешті … Читати далі
За вікном притулку кружляв сніг. Великі пластівці повільно опускалися на землю, вкриваючи сірі доріжки пухнастою білою ковдрою. Олена Петрівна стояла біля ґратчастих дверей вольєра, вдивляючись у темний куток, де на старій ковдрі лежав великий сірий собака. – Це Рекс, – тихо сказала працівниця притулку Ганна Михайлівна, невисока жінка в потертому пуховику. – Господар пішов з … Читати далі
Яків зловив малюка. Сильні руки хлопця спружинили, пом’якшуючи приземлення блакитного комбінезона з ручками і ніжками. Малюк лише злегка втупився носом Якову в груди, здивовано поплескав віями і захоплено вигукнув: — Тато! — Цього тільки мені й не вистачало!Підняв голову, подивився на застиглу дівчину з жахом в очах. — Безрука! Поховати брата вирішила? — Це мій … Читати далі
У квартиру подзвонили. Ольга з огидою подивилася на чоловіка. — Твоя прийшла, — посміхнувшись, сказала вона. Павло занепокоївся. — Я відкрию, — сказав він. «Ось яка дивна ситуація, — думав Павло, виходячи з вітальні в передпокій і йдучи до дверей. — Не розумієш, як і поводитися. У інших, все якось легко і просто. Розійшлися, і … Читати далі
– Далі так продовжуватися не може, – сказала Марія після чергового звільнення Миколи. – Я тобі давно хотіла сказати, що треба переїжджати в село. Там же ж будинок є, твій, між іншим. Але чомусь там влітку відпочивають усі окрім нас. Дід хату тобі залишив. Тобою користуються, а ми тут виживаємо! Сімейне життя Миколи та Марії … Читати далі