Маріє, ти ж не думаєш, що це я взяла? Та я би ніколи не позарилася на чуже. Лариса стояла посеред кухні й дивилася їй просто в очі. Погляд був такий чистий, безневинний, майже дитячий. Руки вона склала на грудях, пальці нервово перебирали тонку тканину дешевого домашнього халата, позиченого в тієї ж таки Марії. — Я нічого не думаю. Я просто знаю, що в шухляді лежала тисяча євро. Тепер її немає. — А Жанна? — Що Жанна? — Вона теж тут живе. Із сусідньої кімнати одразу вийшла Жанна. Вона стояла в дверному отворі, схрестивши руки, і важко дихала. — А чого це ти на мене показуєш? Я твоїх грошей не бачила! Марія сіла на табурет. Ноги раптом стали немов ватяні. Тисяча євро тоді була для неї величезною сумою. Це не просто папірці з цифрами — це були гроші, щоб заробити які вона працювала цілий місяць
— Маріє, ти ж не думаєш, що це я взяла? Та я би ніколи не позарилася на чуже. Лариса стояла посеред кухні й дивилася їй просто в очі. Погляд був такий чистий, безневинний, майже дитячий. Руки вона склала на грудях, пальці нервово перебирали тонку тканину дешевого домашнього халата, позиченого в тієї ж таки Марії. — … Читати далі