— Так ти одружений… А я думаю, чого ти якийсь дивний, — зреченим голосом видихнула Ліля. — Гаразд, не переймайся, «чмок» за зраду не рахується

Славко вирішив зрадити дружині. На роботі вже всі давно зрадили своїх, деякі навіть по два рази. Сидять, хизуються один перед одним, обговорюють: хто як ходив цієї неділі наліво, як вигадував алібі, як витрачав відкладені гроші. У голосах колег Славко відчував той юнацький запал, якого сам давно не відчував. У нього в неділю було прання і … Читати далі

Ви ж вчите мене всьому, чого я не вмію, і це правильно. Я була б рада, якби у мене була така мама, як ви. Я ж бачу, що ви не зла. Свого сина любите і мене прийняли. Що ж я не розумію, що ви для Артема дружину кращу хотіли

Над круглим столом з ажурною скатертиною горіла теплим світлом низько опущена люстра, створюючи відчуття затишку. На столі рівно розставлені тарілочки з красивою нарізкою. Салат, фрукти. Не те, щоб Марія старалася, коли накривала цей стіл, просто вона завжди була такою. І все виходило красиво, естетично. Готувати жінка теж любила, готувала смачно. А такий стіл для неї … Читати далі

Єдиний раз ми відзначили Новий рік втрьох – чоловік, я і Маринка – і це було відразу після переїзду: родичі поки що не були в курсі

– У мене для тебе не дуже хороша новина, – чоловік поглянув на мене з напругою: новина, дійсно, була не дуже хорошою. – Тебе звільнили! – припустила я. – Якби, – віджартувався Генка. – Це ми з легкістю переживемо: ти ж мене прогодуєш! – Твоя мама вирішила втретє вийти заміж! – висунула я чергову сміливу … Читати далі

“— Познайомся, синочку, це Оленочка! — гордо представила свекруха дівчину прямо за сімейним обідом, не звертаючи уваги на невістку

— Познайомся, синочку, це Оленочка! — гордо представила свекруха дівчину прямо за сімейним обідом, не звертаючи уваги на невістку За вікном уже темнішало. Галина Петрівна поставила на стіл чергову страву з гарячими пиріжками й багатозначно, з хитрою усмішкою глянула на сина. Тераси, газони й сади — Оленочка у нас і спортсменка, і комсомолка, і просто … Читати далі

– Подзвоню сестрі, позичу гроші. Думаю не відмовить. Увечері Іван взяв телефон, подзвонив сестрі. – Що сказала? – запитала Віра, коли чоловік закінчив розмову. – Відмовила, – сумно сказав Іван. Раптом пролунав телефонний дзвінок, Іван глянув хто дзвонить і застиг від несподіванки

– Подзвоню сестрі, позичу гроші. Думаю не відмовить. Увечері Іван взяв телефон, подзвонив сестрі. – Що сказала? – запитала Віра, коли чоловік закінчив розмову. – Відмовила, – сумно сказав Іван. Раптом пролунав телефонний дзвінок, Іван глянув хто дзвонить і застиг від несподіванки Іван виносив картоплю з льоху, коли повернулася дружина з тещею. – Ну, що … Читати далі

– Дякую вам, що очі вчасно мені відкрили

Віра поспішала додому з важкими сумками. Всі її думки були зайняті тим, що треба приготувати вечерю, нагодувати хлопців, а з молодшим ще й уроки вивчити. Жінка ще здалеку побачила, що біля їхнього будинку стоїть швидка. Вона захвилювалася і додала кроку – її чоловік бував слабий, невже так прихопило, що довелося негайно викликати швидку? – Ви … Читати далі

– Це твоя заслуга, друже, — сказала Галина, чухаючи кота за вухом. — Без тебе я б ніколи його не знайшла

– Василю, де ти? Час снідати, — звично гукнула Галина, відкидаючи теплу ковдру. У відповідь була тиша. Дивно. Зазвичай, цей пухнастий рудий клубок уже крутився б біля її ніг, нагадуючи про порожній шлунок. Галина босоніж пройшлася прохолодною підлогою. Їхня невелика трикімнатна квартира на другому поверсі старої триповерхівки була такою компактною, що знайти в ній  кота — справа … Читати далі

-Бачив би ти, які вони красиві, як з книжки, – мрійливо розповідав Іван комусь невидимому, – Тільки мені не можна до них. Я не можу залишити тебе тут одного

Хлопчик Іван був підкидьком. Йому не «пощастило», як, наприклад, «відмовникам», у яких, хоч і дещо міфічне, але все ж уявлення про те, хто привів їх на світ божий, було у вигляді імені навпроти графи «мати». У хлопчика Івана нічого цього не було. Він був ніхто і нізвідки. Руки, які залишили його біля собачої будки, знявши … Читати далі

А Ліза дивилася на них — на свого сина і на жінку, яку колись вважала матір’ю — і розуміла: ось він, дім. Не стіни, не мармур, не люстри. Просто теплі руки. Просто запах тіста. Просто любов — звичайна, земна, тиха

В особняку пахло французькими парфумами і нелюбов’ю. Маленька Ліза знала тільки одні теплі руки — руки домробітниці Анни. Але одного разу з сейфа зникли гроші, і ці руки зникли назавжди. Минуло двадцять років. Тепер Ліза сама стоїть на порозі — з дитиною на руках і правдою, яка пече горло…***Тісто пахло домом.Не тим будинком з мармуровими … Читати далі

– Нічого собі… Що значить – збирати гроші зі стареньких для села? Це ж чиста афера! І бабусі ці… Якісь нелюди

Анна Федорівна увійшла до магазину. Усі, хто там перебував, одразу замовкли. Вона підійшла до прилавка. – Одну булку хліба і макарони. Продавчиня кинула перед нею те, що жінка просила. – З такою пенсією можна купити ще щось. Літня жінка нічого не відповіла, мовчки віддала гроші, поклала в сумку, якій було не менше ста років, свої … Читати далі