— Тітонько, візьміть кошенятко, і щастя вам буде! Кажуть, котики щастя в дім несуть! — усміхалася друга, як сонечко. Молода жінка зупинилася, важко зітхнула й зазирнула спочатку в коробку – біленька пухнаста грудочка відчайдушно просила порятунку своїм тоненьким «няв»

Автор

Вероніка ступала тихо, берегла кожен крок – під серцем носила довгождану дитину, що давалася їй нелегко. Лікарняні коридори вимотували душу й тіло, спустошували гаманець. — Тітонько, тітонько мила! — долинули до неї дзвінкі дитячі голоси. — Чи не потрібне вам кошенятко, часом? Погляньте, яке ж воно гарненьке! Вероніка виринула зі своїх тривожних думок і глянула … Читати далі

– Вибачте. Мені немає куди подітися. Мене вигнали, а вже ніч, – дівчина не говорила, а шепотіла від втоми з маленьким немовлям на руках. Ця нічна гостя, яку Марина впустила у свій будинок всього на одну ніч, перевернула її життя

Автор

– Вибачте. Мені немає куди подітися. Мене вигнали, а вже ніч, – дівчина не говорила, а шепотіла від втоми з маленьким немовлям на руках. Ця нічна гостя, яку Марина впустила у свій будинок всього на одну ніч, перевернула її життя. Перший шлюб Марини був невдалим. І року не минуло, як вони з чоловіком розлучилися. Проте … Читати далі

Раїса одружувала сина. Весілля гуляли в дорогому ресторані. Свято було в самому розпалі, настав час дарувати подарунки. Раїса з чоловіком гордо підійшли до молодят та вручили пухкенький конверт. Прийшов час батьків нареченої дарувати подарунки. Вони вийшли з порожніми руками. – Ну що з них взяти. Село! – тихо шепнула Раїса до чоловіка. Свати привітали молодих, зачитали побажання. Раїса Миколаївна тільки посміхнулася. Раптом батько Каті, Андрій Борисович, діставши з кишені якусь коробочку, відкрив її і всі застигли від несподіванки

Автор

– Синку, ну навіщо тобі вона? – суворо казала Раїса Миколаївна своєму синові. – Знаю я таких, тільки й думають, як квартиру нашу привласнити. – Мамо, вона не така, вона хороша, – сперечався з матір’ю Роман. – Ми кохаємо один одного. – Ну яке кохання? – обурювалася Раїса Матвіївна. – Не кажи нісенітниці, їй квартира … Читати далі

Віктор в суботу зранку подався на дачу до дружини. Для серйозної розмови. Під’їхавши до будинку, він здивувався: – Дивно, в цей час Ольга завжди на городі порається. Чоловік все обдивився, Ольги не було ні в саду, ні в будинку. -І де ж вона, питається?, – майнуло у Віктора в голові, і він набрав номер дружини. Ольга відповіла одразу. – А, приїхав. Ну, я так і знала, що приїдеш, – сказала вона спокійно. – А я, Вітя, не на дачі. – Як не на дачі? А де ти весь тиждень була? – здивувався Віктор, нічого не розуміючи

Автор

Дружина Віктора Ольга була жінкою із складним характером. Вдома все тримала під контролем: і господарство, і чоловіка, і дорослу дочку Валерію. Віктор давно змирився із характером дружини, будучи вдячним їй за те, що в гараж вона його відпускала без проблем та моралі. Правда одне але: о сьомій вечора до вечері він повинен був бути вдома. … Читати далі

Єва поралася на городі, коли біля її будинку зупинилася якась машина. – Дивно, хто б це міг бути? – подумала вона. Жінка залишила всі справи і пішла до воріт. З машини вийшов якийсь чоловік, підійшов до багажника і дістав сумку. – Доброго дня. Ви Єва? – раптом запитав він, помітивши жінку. – Так, це я, – здивувалася вона. – Думав вас вже і не знайду, добре, що люди підказали де ви живете, – усміхнувся незнайомець. – Ну що показуйте. – Що показувати? – здивувалася Єва, не розуміючи, що відбувається

Автор

Олексій їхав на так підробіток. Взагалі-то він не любив такого роду підробітки, але цього разу просто не міг відмовити, бо попросила його, ні хто інша, як його сестра Віра. Вірі він відмовити ніяк не міг і довелося погодитися їхати в якусь глухомань про яку він раніше ніколи не чув. Олексій був майстром з ремонту холодильників … Читати далі

У Віри раптово не стало мами, а згодом і її бабусі Зіни. Свого батька вона не знала, але він приїхав забрати її до себе. Дорогою додому вони мовчали. Не знали, про що говорити. На порозі квартири їх зустріла гарно та вміло нафарбована жіночка. Одягнена вона була не по–домашньому. Ошатне плаття, багато прикрас. – Познайомся, це Оля, моя дружина, – сказав батько. – А це моя дочка, Віра, – кивнув Микола у бік дівчинки. – Дуже приємно, – сказала Оля і строго глянула на гостю. Віра зайшла в кімнату, озирнулася навкруги й ахнула

Автор

Чому мама з татом не стали жити разом, Віра так ніколи й не дізналася. Їй було три роки, коли батьки розійшлися. Мама з маленькою Вірою повернулася з міста до рідного села. — Все встигла, — не втрималася баба Зіна, зустрічаючи дочку з онукою біля хвіртки. — Вивчилася, вийшла заміж, народила, розлучилася. Як у вас, молодих, … Читати далі

— Бабо, кипить… Кинулася на кухню, прибрала кришку з каструлі і… застигла, повернулася до онука: — Ти що сказав? — Кипить… — промовив хлопчик з не меншим здивуванням, бо й сам не вірив. — Миколко, ти заговорив?! Скажи ще щось! — Ба-ба… — Ах, ти мій ріднесенький! — заголосила бабуся від щастя

Автор

— Що, синочку? — запитала Надійка, ніби сподіваючись, що він ось-ось відгукнеться. Та Миколка лише дивився на неї сумними оченятами. Взяла його на руки. Він притулився до неї, обійняв своїми тендітними ручками, що ледь слухалися. Спробував розтулити ротика, силкуючись щось сказати, але вона знала – не скаже. Почала ходити з ним на руках по кімнаті. … Читати далі

Федір Петрович давно мріяв сходити на кладовище, щоб відвідати сина.

Автор

Федір Петрович давно мріяв сходити на кладовище, щоб відвідати сина. Однак стан здоров’я довгий час не дозволяв йому здійснити це бажання. Фарба та інструменти були підготовлені заздалегідь, і сьогодні він прокинувся з відчуттям, що почувається краще Після сніданку він почав збиратися. Два місяці тому він помітив, що огорожа на могилі сина похилилася, а хвіртка висіла … Читати далі

Христина відразу знала, що її коханий одружений.

Автор

Христина відразу знала, що її коханий одружений. Він їй не брехав, зізнався при першій же зустрічі. Мовляв, так і так, дружину кохаю, від неї не піду. Якщо готова бути на другій ролі, то продовжимо знайомство. Ні, так ні, розходимося після вечері в різні боки. Кирило був багатий, успішний, гарний. Таких чоловіків зазвичай можна побачити на … Читати далі

Тобто як це вже продали?!

Автор

— Тобто як це вже продали?! — Михайло здивовано дивився на Ларису, яка стояла за хвірткою і навіть не вийшла до нього. — Але ж ми з вами домовилися, що зустрінемося сьогодні. Я і гроші вже привіз. — Ну вибачте… — винувато посміхнулася жінка. — Просто я знайшла на свій будинок інших, більш вигідних покупців. … Читати далі