Випадковість на моєму дивані сидить, моїми виделками вечеряє і в моїй хаті ночує, – так само рівним тоном промовила Софія. – Я бачу, ти дуже швидко забув, чиїми руками збудовані ці стіни
Село поступово порожніло від молодих жінок, розкидаючи їх по світах у пошуках кращої долі. Хтось їхав до Варшави збирати печериці, хтось доглядала літніх німців, а Софія вирушила значно далі, аж на південь Іспанії. Її чоловік, Тарас, лишився ґаздувати вдома. Працював він електриком у місцевій фірмі, отримував копійки, яких ледве вистачало на буденні потреби. Коли старший … Читати далі