Максику, привіт, — пролунав солодкуватий голос сестри. — Слухай, ми тут з мамою п’ємо чай з тим тортом, що Оксана принесла. Ти знаєш, ну суцільна хімія. А ще мама дуже засмутилася. Вона каже: “Невже я не заслужила, щоб невістка хоч раз заради мене духовку включила?” Вона ж, мабуть, і пекти не вміє, тому й купила. Ти там як, хоч нормально харчуєшся? Вона тобі хоч супи варить
Коли Оксана виходила заміж за Максима, вона щиро вірила, що отримує не лише коханого чоловіка, а й нову, велику родину. У її власному дитинстві застілля завжди були галасливими, щирими, з довгими розмовами та гучним сміхом. Вона очікувала чогось подібного і від родини Максима. Проте реальність виявилася зовсім іншою — холодною, розрахованою та сповненою невидимих пасток. … Читати далі