На старій лавці біля паркану стояв плетений кошик. Усередині, загорнутий у вицвілу пелюшку, лежала дитина. Малюк, приблизно дворічний. Його величезні карі очі дивилися прямо на мене — без страху, без цікавості, просто дивилися. — Господи, — видихнув Михайло, — звідки він узявся?
— Мишко, дивись! — я завмерла біля хвіртки, не в змозі повірити своїм очам. Чоловік незграбно переступив поріг, зігнувшись під вагою відра з рибою. Ранкова прохолода липня пробирала до кісток, але те, що я побачила на лавці, змусило забути про холод. — Що там? — Михайло поставив відро і підійшов до мене. На старій лавці … Читати далі