— Що це за списання на сорок тисяч гривень? Кому і за що ти переказав ці гроші з нашої спільної картки, яку ми тримали на ремонт дитячої? Андрій роздратовано видихнув крізь зуби, поправив комір і зробив пів кроку до виходу. — Я ж тобі ще вчора пояснив. На роботі скидалися. У шефа ювілей, замовляли загальний подарунок від відділу. Мені скинути тобі виписку чи показати листування в робочому чаті, щоб ти нарешті заспокоїлася? — Покажи, — просто сказала вона і склала руки на грудях. — Що? — Покажи листування прямо зараз. — Олено, ти знущаєшся? Я запізнююся на зустріч. Мене люди чекають на іншому кінці міста. — Покажи, Андрію. Це займе рівно тридцять секунд. Він смикнувся, засунув руку в кишеню і дістав телефон. Але його палець лише на мить завис над чорним склом. Замість того щоб розблокувати екран, Андрій різко сховав пристрій назад у кишеню куртки
— Ти справді думаєш, що я сліпа, чи просто тримаєш мене за повну дурепу? — тихо, але виразно запитала Олена. Андрій стояв у коридорі біля дзеркала і квапливо застібав блискавку на чорній куртці. Він навіть не повернув голови. У повітрі висів густий, пряний запах дорогих парфумів. Це був не його звичний свіжий одеколон, який роками … Читати далі