Павле! Я ж сказала, що поставлю твою музику наступною, — не розуміла дружина. — Ця композиція вже почалася, хай дограє, — Соломія стояла посеред вітальні з ганчіркою для пилу в руці й дивилася на чоловіка так розгублено, наче за кілька секунд звичайне суботнє прибирання раптом перетворилося на суперечку, правил якої вона не знала. Павло відійшов від полиці, де щойно переставляв книжки, і різко вимкнув невелику колонку. — Не треба вже нічого ставити. Я просив одну просту річ. Одну. Сказав: увімкни спочатку мою добірку. Але ти навіть цього не можеш зробити без свого «зараз, потім, почекай». — Я не відмовила тобі. Просто моя пісня вже грала, коли ти зайшов. Що тут такого? — Для тебе нічого. Для тебе взагалі все, що я прошу, дрібниця. Соломія повільно поклала ганчірку на підвіконня. — Ти серйозно зараз сваришся зі мною через музику? — Не через музику. Через ставлення. — Яке ставлення? — Таке, що твоє бажання завжди має бути першим
— Павле, я ж сказала, що поставлю твою музику наступною. Ця композиція вже почалася, хай дограє, — Соломія стояла посеред вітальні з ганчіркою для пилу в руці й дивилася на чоловіка так розгублено, наче за кілька секунд звичайне суботнє прибирання раптом перетворилося на суперечку, правил якої вона не знала. Павло відійшов від полиці, де щойно … Читати далі