Future Investments

У шістдесят один рік найбільше лякає не самотність. Найбільше лякає усвідомлення, що останні тридцять чотири роки ти провела в очікуванні, коли ж нарешті почнеться твоє власне життя. Олена Петрівна стояла посеред залитої ранковим сонцем кухні, тримаючи в руках важку чавунну сковороду. Звичайна яєчня. Двійко яєць, дрібка солі, трохи кропу. Вона готувала її саме так щоранку … Читати далі

— Збирай речі й геть із моєї хати! — на весь коридор гримів різкий голос Ганни Петрівни. — Ви тільки на неї подивіться! Нібито й господиня, а в домі сором і ганьба! Пил на шафі товстіший за мій зошит із рецептами, борщ — одне непорозуміння, а на балконі все перевернуте догори дриґом! Моєму Павлові така … Читати далі

Повідомлення від мами прийшло десь о сьомій вечора. Марина стояла в ліфті, мокра після дощу, і читала його під похмуре дзижчання кабіни, яка повідомила про прибуття на її поверх. “Він знову тебе обманює! Я все знаю! Йди від нього сьогодні ж! Сьогодні, ти зрозуміла?” Марина набрала її номер, так і не вийшовши з ліфта, притулившись … Читати далі

Я дозволила свекрусі пожити на моїй дачі з онуками. Через два роки вона вирішила, що це вже родинний будинок, де невістка не має права встановлювати правила Оксана ніколи не думала, що колись їй доведеться відстоювати право господарювати у власному будинку. Тим паче перед жінкою, якій вона сама колись віддала ключі й запропонувала приїжджати, коли заманеться. … Читати далі

— Чужий син завжди ближчий до серця, ніж рідні діти, якщо вміє гарно підлещуватися, правда, мамо? Ці слова пролунали в телефоні так буденно, що Галина Петрівна навіть не встигла образитися. Вона просто заніміла, стискаючи слухавку тремтячими пальцями. — Іро, ти при здоровому глузді? Що ти верзеш? Який чужий син? Яке підлещування? Ти хоч батька побійся! … Читати далі

Ганна вже давно навчилася виконувати цей непростий обов’язок. Дуже обережно, за порадами медсестри з поліклініки, вона міняла тітці постіль: спершу лагідно повертала Дарину Петрівну набік, скручувала старе простирадло валиком, а тоді розстеляла половину чистого. Лише після цього допомагала тітці перевернутися на інший бік. Тут потрібні були і вправність, і велике терпіння. — Ганнусю, іди вже … Читати далі

Петро стояв на порозі, спираючись на ціпок, і дивився не на неї, а повз неї, у глибину сіней, де на цвяху все ще висіла материна хустка. Дощ стікав по його плечах, по сивому волоссю, по плащу, який колись був добрим, а тепер висів на ньому, як на жердині. Катерина тримала двері обома руками, наче боялася, … Читати далі

Щоосені я міняю фіранки — беру приклад із природи. Тільки вона, на відміну від мене, обходиться без драбин, коли перевдягає дерева в новий одяг. Знімаю білий тюль, закидаю його в машинку, а на вікна вішу зелений оксамит, який мені дістався від бабусі. Тканина така важка, що для неї, здається, потрібні м’язи бодибілдера. А в мене … Читати далі

— Ірино! Ти що, знову прийшла з порожніми руками? — голос батька перекрив дзвін виделок і розмови родичів. Він постукав виделкою по краю порцелянової тарілки й обвів поглядом увесь стіл. За столом одразу стихло. — Тобі вже під сорок, а ти рідному батькові на ювілей навіть листівки не купила. Он Павло приніс хороший набір інструментів … Читати далі

Марта знайшла їх у понеділок зранку, коли виносила сміття до воріт. Дві купюри по тисячі лежали складені вдвоє біля самої хвіртки, притиснуті невеликим камінцем, ніби хтось поклав їх навмисно. Вона озирнулася. Вулиця була порожня, лише сусідський пес гавкав десь за рогом. Марта підняла гроші й довго стояла, тримаючи їх у долоні. Серце калатало так, наче … Читати далі