— А ти подумай. Я, може, теж умію рахувати. За цей місяць ти витягнув майже п’ятдесят тисяч! І все — «мамі на чоботи», «мамі на ліки». Вона що, золотом ноги оббиває? Ігор побагровів. — Це моя мати, ясно тобі?! Вона мене виростила! Я їй винен!
— Та щоб тебе! — вигукнув Ігор, і по кімнаті метнувся білий спалах: ваза зі штучними ромашками гепнулася об стіну. Скло посипалося по підлозі, відбило світло лампи, і блискучий уламок дряпнув Анну по нозі. Вона навіть не здригнулася. — Ти що, зовсім збожеволів?! — голос зірвався на вереск. — Кирило спить! — А ти що … Читати далі