Людо! Каву мені зроби! І наріж ковбаси!— Голос чоловіка пролунав із вітальні. — Тільки ріж не ту дешеву ковбасу, що ти вчора притягла по акції в Сільпо. Наступного тижня нормальної купи на ринку, домашньої, у Степана, ти ж знаєш! Ти мене чуєш взагалі, чи ти там заснула? — знову долетіло з кімнати. — Чую, Вадиме. Вже йду, — тихо відповіла вона. Людмила витерла руки об рушник. Це був старий домотканий рушник із вишитими червоними півнями — подарунок її матері ще на весілля, тридцять два роки тому. — Довго ще чекати? — Вадим з’явився на порозі кухні, поправляючи пояс на домашніх штанях. — Ось, бери. Все готово, — вона поставила перед ним горнятко та тарілку. Скромно, акуратно: масло, сир, хліб, відрізаний ідеальними скибками. Вадим сів, не дивлячись на дружину. Він почав жувати, втупившись у екран маленького кухонного телевізора. — Сядь, чого ти над душею стоїш, як мара? — кинув він

Автор

Травень в Опішні — це час, коли повітря стає густим від цвіту вишень та яблунь, а земля дихає так солодкувато-терпко, що хочеться заплющити очі й просто розчинитися в цьому спокої. Проте в домі Людмили Петрівни спокою не було давно. Був лише побут, відшліфований до автоматизму, і відчуття, що вона — лише додаток до меблів. — … Читати далі

Ми зі Славком вже два роки у розлученні.

Автор

-Я – наречена Славка. Прийшла з вами познайомитись. – Навіщо? Ми зі Славком вже два роки у розлученні. Навіщо нам знайомитись? У двері подзвонили і Ніна пішла відчиняти. На порозі стояла незнайома молода жінка і з цікавістю дивилася на Ніну. – Вам Кого? – здивувалася Ніна. – Ви – Ніна? – раптом, запитала незнайомка. – … Читати далі

«Сергій Петрович уже дев’яту годину тримав кермо, коли заметіль вивела його не просто до пораненої вовчиці, а до чужої дитини, яку вона закривала від смерті»

Автор

Сергій Петрович, якого в бригаді звали просто Петровичем, уже дев’яту годину стискав кермо так, ніби тільки воно й тримало його на світі. Йому було п’ятдесят шість, і майже половину життя він провів у дорозі, серед трас, заправок, фур, термосів, мокрих рукавиць і нічних радіостанцій. Дружина давно пішла. Не зі скандалом. Тихо. Сказала, що не може … Читати далі

Наталю Степанівно, я з вашим сином жити не буду, так йому і перекажіть, – сказала Світлана.

Автор

– Наталю Степанівно, я з вашим сином жити не буду, так йому і перекажіть, – сказала Світлана. – А з ким ти житимеш? Кому ти потрібна з дитиною? Щось я у вас за огорожею черги з принців не бачу, – промимрила свекрухаСвітлана збирала речі доньки. Свої вона вже поклала в сумку – небагато, тільки найнеобхідніше. … Читати далі

Юля лежала в палаті з сином Сергійком, сусідкою у неї буле жінка Оксана також з сином Михайликом. За декілька днів в Оксани сталася біда, Михайлика не стало. Жінка ледве трималася, Юля заспокоювала її, як могла. Наступного дня до Юлі зайшла Оксана. Вона вже не плакала. В її очах оселилася порожнеча. – Нехай у вас все буде гаразд! – прошепотіла Оксана. Вона зібрала речі і вже збиралася йти, як раптом зупинилася. – Прочитаєш, коли я піду! – Оксана віддала запечатаний конверт подрузі і пішла. Юля взяла листа, відкрила його, прочитала і застигла на місіці

Автор

Юля лежала в палаті з сином Сергійком, сусідкою у неї буле жінка Оксана також з сином Михайликом. За декілька днів в Оксани сталася біда, Михайлика не стало. Жінка ледве трималася, Юля заспокоювала її, як могла. Наступного дня до Юлі зайшла Оксана. Вона вже не плакала. В її очах оселилася порожнеча. – Нехай у вас все … Читати далі

Марина вже йшла спати, як раптом хтось постукав у двері. Вона накинула халатик і пішла відкривати. Чоловік Марини Степан пішов слідом. На порозі стояв сусідський хлопець Микола. – Дядьку Степане, зайдіть до нас, – сказав Микола. – Мама щось сказати вам хоче. Степан одягнувся й пішов до матері Миколи. – І що Марії від мене треба? – бурмотів він дорогою. Степан зайшов до сусідки, взяв стілець і сів біля її ліжка. – Недовго мені лишилося, Степане, – сказала Марія. – Не стане мене скоро… Я маю розповісти тобі таємницю… Степан здивовано дивився на Марію нічого не розуміючи

Автор

Марина вже йшла спати, як раптом хтось постукав у двері. Вона накинула халатик і пішла відкривати. Чоловік Марини Степан пішов слідом. На порозі стояв сусідський хлопець Микола. – Дядьку Степане, зайдіть до нас, – сказав Микола. – Мама щось сказати вам хоче. Степан одягнувся й пішов до матері Миколи. – І що Марії від мене … Читати далі

Лариса прибирала в квартирі, коли у двері подзвонили. На порозі стояв, колишній чоловік Віктор. – І що тобі треба? – запитала Лариса. – Ось, прийшов привітати тебе зі святами, – посміхнувся Віктор, дістаючи з-за спини торт. – Не розумію, навіщо, – знизала плечима жінка. – У нас немає нічого спільного. – У нас спільна дитина, не забувай, – пояснив чоловік. Лариса насторожилася, колишній чоловік поводив себе дивно. То два роки зустрічей не шукав, радів, що розлучився. А тепер стоїть ошатно одягнений в гості напрошується. І раптом до Лариси дійшло, яка була справжня причина візиту колишнього чоловіка

Автор

Лариса прибирала в квартирі, коли у двері подзвонили. На порозі стояв, колишній чоловік Віктор. – І що тобі треба? – запитала Лариса. – Ось, прийшов привітати тебе зі святами, – посміхнувся Віктор, дістаючи з-за спини торт. – Не розумію, навіщо, – знизала плечима жінка. – У нас немає нічого спільного. – У нас спільна дитина, … Читати далі

Ганна подзвонила у квартиру. За хвилину її чоловік Микола відкрив двері і з подивом дивився на дружину. – Привіт, – сказала Ганна. – Привіт, заходь, – сказав Микола. Ганна увійшла в коридор і побачила жіночі чоботи на підборах. – А це ще що? – не зрозуміла Ганна. – Це до мене гості завітали, – намагався пожартувати чоловік. – Які ще гості? – здивувалася Ганна. – Миколо хто там? – з кухні почувся кокетливий жіночий голос. Ганна одразу побігла на кухню, відкрила двері і застигла, побачивши таких гостей

Автор

Ганна подзвонила у квартиру. За хвилину її чоловік Микола відкрив двері і з подивом дивився на дружину. – Привіт, – сказала Ганна. – Привіт, заходь, – сказав Микола. Ганна увійшла в коридор і побачила жіночі чоботи на підборах. – А це ще що? – не зрозуміла Ганна. – Це до мене гості завітали, – намагався … Читати далі

Лариса смажила котлети на вечерю, коли пролунав дзвінок телефону. Дзвонив колишній чоловік. – Алло! Коли день народження нашого сина, – раптом сказав він. – Якого сина? – здивувалася Лариса. – Мого і твого, – пояснив вже давно колишній чоловік. – Та якого ж сина? – не розуміла жінка. – Досить крутити. Я все знаю! Ти народила від мене сина, і приховувала це від мене, – вигукнув в слухавку чоловік. – Та про якого сина ти говориш?! – округлила від здивування очі Лариса, нічого не розуміючи

Автор

Лариса смажила котлети на вечерю, коли пролунав дзвінок телефону. Дзвонив колишній чоловік. – Алло! Коли день народження нашого сина, – раптом сказав він. – Якого сина? – здивувалася Лариса. – Мого і твого, – пояснив вже давно колишній чоловік. – Та якого ж сина? – не розуміла жінка. – Досить крутити. Я все знаю! Ти … Читати далі

Ірина повернулася додому, повечеряли з чоловіком, і жінка вирішила поміняти постільну білизну. Ірина зайшла у спальню, зняла старі наволочки та простирадло, як раптом помітила якусь дивну річ у себе під подушкою. Ірина побігла в кімнату до Віктора. – Давай, розповідай, любий, з ким ти тут розважався без мене! – вигукнула Ірина. – Кохана, ти про що? – запитав Віктор. – А ось про що! – дружина простягнула руку до чоловіка. Віктор, побачив, що лежало в руці дружини, здивовано вирячив очі, нічого не розуміючи

Автор

Ірина повернулася додому, повечеряли з чоловіком, і жінка вирішила поміняти постільну білизну. Ірина зайшла у спальню, зняла старі наволочки та простирадло, як раптом помітила якусь дивну річ у себе під подушкою. Ірина побігла в кімнату до Віктора. – Давай, розповідай, любий, з ким ти тут розважався без мене! – вигукнула Ірина. – Кохана, ти про … Читати далі