– Якби не ти, я ніколи б не усвідомила, наскільки здатна. Не знайшла б у собі сили стати тією людиною, якою є зараз. Ти зробив для мене набагато більше, ніж міг уявити

Було вже 21:30. Я знову перевірила телефон – жодного повідомлення від Сергія. Вечеря давно охолола, свічки догоріли, а напій, який я відкрила дві години тому, втратив весь свій аромат. Як і наші стосунки. Раптово вхідні двері грюкнули так сильно, що затремтіли шибки в серванті. Сергій влетів у квартиру, недбало знімаючи краватку. Від нього пахло дорогим … Читати далі

І ніхто з них не помітив пару злих очей, що стежать за сім’єю зі щілини між підлоговими дошками. — Ще одні з’явилися, – бурчав домовий, терзаючи скуйовджену, давно не чесану бороду, – не жити вам тут, не радійте. Домовик був розсерджений на весь людський рід, ті, хто побудував дім і прожив тут довге й щасливе життя, раптово поїхали в невідомому напрямку

Поява третьої дитини в сім’ї Мельників мало б стати радісною подією, якби не старший син. Тринадцятирічний Костя хмурився і дратувався, дивлячись на мамин живіт, що збільшується в об’ємі. І демонстративно йшов на вулицю, коли батьки радісно щебетали, перебираючи придане для маляти. — Сергію, ти б поговорив із Костею, пояснив йому, – мама зітхала, дивлячись на … Читати далі

Доню, ти не подумай поганого! Я не безпритульний. Звати мене Михайло Семенович. Я приїхав до дочки. Це важко розповідати….

 “-Доню, ти не подумай поганого! Я не безпритульний. Звати мене Михайло Семенович. Я приїхав до дочки. Це важко розповідати…. До Нового року залишалося кілька годин. Всі співробітники давно розбіглися додому, але Іру ніхто не чекав… Щоб не виходити на роботу другого січня, вона вирішила зробити роботу наперед. Додому вона встигне, пара салатів, фрукти та ігристе … Читати далі

“– Тату, ти що, кота завів? – здивувалася дочка Людмила, яка приїхала на вихідні

“– Тату, ти що, кота завів? – здивувалася дочка Людмила, яка приїхала на вихідніПетро Васильович із роздратуванням дивиться у вікно. Ось знову цей рудий кіт сидить на його грядках! Вже третій день поспіль. Спочатку помідори пом’яв, вчора в огірках спав, а сьогодні взагалі – просто на молодій капусті влаштувався. – Ішов би ти до своїх … Читати далі

Макар уважно роздивився майбутнього зятя, все у нього розпитав, а коли зрозумів, що у Ярослава крім краси і розуму немає за душею нічого, прийняв рішення, що він – не пара їхній Насті. – Синку, ти хороший чоловік, і я навіть впевнений, що в майбутньому ти станеш гарним лікарем, але я за тебе доньку свою не віддам, – прямо сказав він Ярославу. – Батьку, ви що, і справді вважаєте, що гроші є найважливішими? Тоді мені вас шкода. Я вашу Настю щиро люблю, і вона мене теж, а ви готові зіпсувати їй життя тільки тому, що у мене нема так багато грошей як у вас, – з сумом сказав Ярослав. – Ти, синку, ще молодий, щоб все зрозуміти

– Не для того я ростив нашу єдину донечку, щоб зараз її віддати заміж за цього пройдисвіта, – твердо заявив Макар. Марія знала, що якщо чоловік вже прийняв рішення, то його нічого не в силі змінити, тому обійняла Настю і плакала разом з нею. Макар і Марія були чи не найбагатшими людьми в селі. Чоловік … Читати далі

Ти ж сам казав, що вона тобі не рідна мама. Я розумію, що ситуація серйозна, але ж не везти її до нас додому, глянь, яка вона брудна. Для цього є спеціальні заклади, – шипіла на вухо Лариса, яка назвала себе нареченою Андрія, і яка приїхала разом з ним. Людмила Вікторівна все розуміла – діти вирішили відвезти її у притулок для літніх людей. Не хотілося покидати рідний дім, але що поробиш. Андрій і справді був їй не рідним, а інших родичів у старенької не було. У важких роздумах Людмила Вікторівна зайшла в хату, і як наказав син, вона стала збирати лише найнеобхідніше. Деякі речі, які довелося залишити, але які були дорогі її серцю як пам’ять, вона брала у руки, цілувала і плакала. – Мамо, ти збирайся, а я відвезу Ларису і повернуся за тобою, – сказав Андрій і завів машину

– Ти не можеш тут жити, мамо, тому збирайся. У нас інших варіантів просто немає, – сухо і спокійно сказав Людмилі Вікторівні син і наказав брати з собою лише найнеобхідніші речі. У її сусідів трапилася біда, була пожежа, і вогонь та дим перекинулися і на дім Людмили. Будинок вцілів, вогонь швидко погасили, але жити в … Читати далі

– Я налаштовую? Ні, шановна свекрушенько, це ви самі винні, що єдиний син не хоче з вами розмовляти! А зараз, коли у вас немає можливості вийти з дому, навіть не боїтеся про те, що ви їстимете, і де будете брати продукти

– Надія Тихонівна, нам потрібно серйозно поговорити, – дівчина вставила ногу у двері, Надія спробувала ті двері зачинити, – Надія Тихонівна, що ви поводитеся, як дитина! Надія з досадою тягне двері на себе, от нахабна дівка, мало того, що прив’язалася до її сина, так і їй спокою не дає. Дівчина пролізла у двері, прикрила їх, … Читати далі

– Рідні люди голодують, а ти купуєш квартири! – Обурювалася мати

– Донькам дістанеться по двокімнатній квартирі, а Віктору – наша трикімнатна. Він же за нами в старості наглядатиме, – сказав Михайло Петрович, дивлячись у вікно на сніг, що падав. Віра Олександрівна мовчки кивнула, продовжуючи перебирати фотографії у старому альбомі. На пожовклих знімках усміхалися їхні діти: Настя з двома кісками, Вітя з розбитим коліном, маленька Даша … Читати далі

– Дивись, кохана, – звернувся Олег до своєї дружини Тетяни, – дивись, яка вигідна пропозиція. Продається будинок площею майже 200 квадратних метрів.

– Дивись, кохана, – звернувся Олег до своєї дружини Тетяни, – дивись, яка вигідна пропозиція. Продається будинок площею майже 200 квадратних метрів. З гаражем на дві машини, лазнею, літнім басейном, садом і ще багато-багато всього перераховується. І головне, район чудовий! – Навіщо мені дивитися це оголошення? — спокійно запитала Тетяна. – Ну, а хіба ми … Читати далі

Відповівши на телефонний дзвінок, чоловік ледь не посивів. Переляканий і навіть ніби заплаканий голос дружини благав:

Відповівши на телефонний дзвінок, чоловік ледь не посивів. Переляканий і навіть ніби заплаканий голос дружини благав: – Захар, приїжджай швидше! У нас тут катастрофа! Я не знаю, що робити! – Катя, не хвилюйся, я скоро буду! – відповів чоловік на бігу, прямуючи до кабінету начальника. Захар негайно відпросився з роботи і помчав додому на таксі, … Читати далі