16 Лютого, 2026
“– Ні! Ти глянь! Вона ще й бреше! Обдурила бабку, обдурила матір, братів. Племінника майбутнього обдурила! Усіх! Хочеш, щоб у тебе була сім’я – відмовся від заповіту. Я спадкоємиця! Я! Ми самі вирішимо, що робити із квартирою! – Репетувала мати
Uncategorized

“– Ні! Ти глянь! Вона ще й бреше! Обдурила бабку, обдурила матір, братів. Племінника майбутнього обдурила! Усіх! Хочеш, щоб у тебе була сім’я – відмовся від заповіту. Я спадкоємиця! Я! Ми самі вирішимо, що робити із квартирою! – Репетувала мати

“– Ні! Ти глянь! Вона ще й бреше! Обдурила бабку, обдурила матір, братів. Племінника майбутнього обдурила! Усіх! Хочеш, щоб у тебе була сім’я – відмовся від заповіту. Я спадкоємиця! Я! Ми самі вирішимо, що робити із квартирою! – Репетувала мати Лариса після школи вступила в університет, та поїхала до бабусі. Вона раділа, що нарешті вирвалася […]

Read More
— А мені особливо й розповідати про себе нічого. Звичайна біографія ботаніка в школі, інституті. А тепер робота… Досі холостяк. Друзі вважають мене нетовариським. А ось тут з Вами… мені так легко. Сам собі дивуюся. Обидва замовкли. Їм стало сумно від того, що швидкий поїзд скорочує години їх випадкового і щасливого спілкування.
Uncategorized

— А мені особливо й розповідати про себе нічого. Звичайна біографія ботаніка в школі, інституті. А тепер робота… Досі холостяк. Друзі вважають мене нетовариським. А ось тут з Вами… мені так легко. Сам собі дивуюся. Обидва замовкли. Їм стало сумно від того, що швидкий поїзд скорочує години їх випадкового і щасливого спілкування.

Вагон заповнювався пасажирами. Іра пройшла до свого купе. Там уже сиділи бабуся зі стареньким і молодий чоловік. Іра присіла на нижню полицю поруч зі старенькою. — Вам далеко їхати? — поцікавилася бабуся в Іри. — До кінцевої. — Ми виходимо раніше, — сказала бабуся. — Але ніч будемо разом. Ми з дідом обоє хропемо, тож […]

Read More
– Тобі просто шкода грошей на лікування чоловіка! Хоча він для вас нічого не шкодував! Це через вас він пішов на цю роботу! Через те, що ти не захотіла нічого змінювати у своєму житті! Це ти винна в цій аварії, ти
Uncategorized

– Тобі просто шкода грошей на лікування чоловіка! Хоча він для вас нічого не шкодував! Це через вас він пішов на цю роботу! Через те, що ти не захотіла нічого змінювати у своєму житті! Це ти винна в цій аварії, ти

Інна поверталася додому. Точніше, їй пора було повертатися, але вона все ще сиділа на лавочці біля дитячого майданчика і спостерігала за тим, як її син, Кирило, з’їжджав з гірки наввипередки з сусідським Тимуром. Наталя, дочка Інни, пішла на додаткові заняття з англійської… Додому можна було не поспішати – дочекатися її повернення… – Мамо, а тато […]

Read More
“– Мамо, не приїжджай! Він нас вигнав! – Схлипувала Наталя
Uncategorized

“– Мамо, не приїжджай! Він нас вигнав! – Схлипувала Наталя

– Мамо, не приїжджай! Він нас вигнав! Наталя говорила тихо, але за її спиною схлипування Соні перекривали все. Ганна Петрівна зупинилася прямо біля машини, стиснувши коробку із подарунками. – Куди вигнав? – З дому. Сказав забиратися, доки його рідня не приїхала. Зінаїда Костянтинівна веліла. Ми з дітьми сидимо у кафе на набережній, не знаю, що […]

Read More
– Ну що, передумала розлучатися? Вирішила приповзти назад? Ірина посміхнулася, притискаючи телефон до вуха. За вікном грудневе небо наливалося сірим кольором, і десь внизу, у дворі, вже щосили кричали діти, катаючись на санчатах. – Не дочекаєшся, Антоне. Я з іншого приводу.
Uncategorized

– Ну що, передумала розлучатися? Вирішила приповзти назад? Ірина посміхнулася, притискаючи телефон до вуха. За вікном грудневе небо наливалося сірим кольором, і десь внизу, у дворі, вже щосили кричали діти, катаючись на санчатах. – Не дочекаєшся, Антоне. Я з іншого приводу.

– Ну що, передумала розлучатися? Вирішила приповзти назад? Ірина посміхнулася, притискаючи телефон до вуха. За вікном грудневе небо наливалося сірим кольором, і десь внизу, у дворі, вже щосили кричали діти, катаючись на санчатах. – Не дочекаєшся, Антоне. Я з іншого приводу. На тому кінці зависла пауза. Ірина уявила, як чоловік зараз морщиться, намагаючись збагнути, навіщо […]

Read More
Того дня Олег повернувся з офісу раніше. Марина щойно прийшла з Поліною з прогулянки і порався на кухні, готуючи овочеве рагу. Олег, навіть не змінивши сорочку, сів за стіл і почав механічно їсти, доки донька намагалася привернути його увагу новими малюнками з садочка. Раптом Олег підвів голову і, дивлячись на дитину, запитав: — Полінко, а скажи-но татові, поки мене немає вдома, до мами приходять якісь сторонні дядьки? Марина мало не впустила ложку. Вона ззастигла, дивлячись на чоловіка з німим запитанням. — Ти це серйозно зараз? — її голос здригнувся. — Не заважай! — холодно сказав Олег. — Діти не вміють вигадувати. Вони кажуть те, що бачать. То як, доню? Приходять гості в костюмах? Дівчинка на мить замислилася, крутячи в руках олівець. — Так, приходять. Один дядько часто приходить. У нього такий синій одяг із великими ґудзиками. Марина відчула, як холодний піт проступає на чолі
Uncategorized

Того дня Олег повернувся з офісу раніше. Марина щойно прийшла з Поліною з прогулянки і порався на кухні, готуючи овочеве рагу. Олег, навіть не змінивши сорочку, сів за стіл і почав механічно їсти, доки донька намагалася привернути його увагу новими малюнками з садочка. Раптом Олег підвів голову і, дивлячись на дитину, запитав: — Полінко, а скажи-но татові, поки мене немає вдома, до мами приходять якісь сторонні дядьки? Марина мало не впустила ложку. Вона ззастигла, дивлячись на чоловіка з німим запитанням. — Ти це серйозно зараз? — її голос здригнувся. — Не заважай! — холодно сказав Олег. — Діти не вміють вигадувати. Вони кажуть те, що бачать. То як, доню? Приходять гості в костюмах? Дівчинка на мить замислилася, крутячи в руках олівець. — Так, приходять. Один дядько часто приходить. У нього такий синій одяг із великими ґудзиками. Марина відчула, як холодний піт проступає на чолі

Марина ніколи не вважала себе прихильницею радикальних змін. У її світосприйнятті шлюб був чимось на кшталт фундаменту багатоповерхівки: навіть якщо на стінах з’являються тріщини, будівля має стояти. Думки про розрив з Олегом виникали в її голові лише як абсурдні сценарії перед сном, від яких вона одразу відмахувалася, мов від набридливої мошкари. Уявити свій ранок без […]

Read More
Ти до бабусі переїхала? Вона тобі квартиру заповіла? Ось це чудово, та ти завидна наречена, – пожартував Юрко, – А з бабусею мене познайомиш?
Uncategorized

Ти до бабусі переїхала? Вона тобі квартиру заповіла? Ось це чудово, та ти завидна наречена, – пожартував Юрко, – А з бабусею мене познайомиш?

Ти до бабусі переїхала? Вона тобі квартиру заповіла? Ось це чудово, та ти завидна наречена, – пожартував Юрко, – А з бабусею мене познайомиш? Коли Марина закінчила коледж, її улюблена бабуся Поліна Вікторівна запропонувала онуці до неї переїхати. Марина й раніше частенько залишалася у бабусі та діда. Квартира у них велика, у старому будинку з […]

Read More
– Відмовилася бути безплатною нянькою для племінниці чоловіка, так зовиця обурилася, та звинуватила мене в егоїзмі
Uncategorized

– Відмовилася бути безплатною нянькою для племінниці чоловіка, так зовиця обурилася, та звинуватила мене в егоїзмі

– Забери мою дочку зі школи, – сказала Марина. – Тобі ж не складно, правда? – Не складно, – погодилася я, – тільки… – Ой, все згодом! – обізвалась Марина. – А то я на манікюр запізнююся. Забереш її о третій з групи продовженого дня, добре? – Стривай, Марино, – твердо сказала я. – Я, […]

Read More
Найглибшу яму людина копає собі своїм язиком
Uncategorized

Найглибшу яму людина копає собі своїм язиком

Поліна вискочила на ганок ресторану, коли в банкетному залі ще співало і танцювало весілля. Пухнасті від інею гілки дерев на тлі вже темного неба, великі, ніби танцюючі в повітрі сніжинки, різнокольорові вогники гірлянд на ялинках, що ростуть уздовж алеї – все це створювало казкову картину свята. Але в душі Поліни вирували зовсім інші почуття. Образа, […]

Read More
– Взимку я вас огірочками солоними годувати буду. – Хвалився Іван, а Діна із задоволенням помітила, що він став підтягнутим, зник живіт. Вона ніяковіла під його поглядами
Uncategorized

– Взимку я вас огірочками солоними годувати буду. – Хвалився Іван, а Діна із задоволенням помітила, що він став підтягнутим, зник живіт. Вона ніяковіла під його поглядами

На завідувачку терапевтичного відділення звертали увагу всі: чоловіки дивилися з цікавістю, жінки – з неприхованою заздрістю. Їй, стрункій і чорноокій, білий халат був до лиця. Волосся вона заколювала ззаду валиком. Чи то набійки на підборах у неї були правильні, чи то завдяки м’якій ході, але приглушений стукіт її підборів не дратував. Виглядала на сорок п’ять, […]

Read More