Захворіла теща, через тиждень її не стало. Забрали тестя до себе, добре місце є. У тещі був пес, просто чорна кудлата дворняга. Забрали і його собі на горе. Все гризе, дітей прикушує, на мене огризається, гадить. Викликав кінологів, грошей давав не мало аби навчили, як з ним поводитися, все безглуздо… Кажуть, простіше приспати… Тесть вирішив, […]
О, я тут і місце для диванчика знайшла, – раптом заявила мама, вказуючи на куток в кухні. Я не планувала ставити тут диван. У мене є ліжко в спальні, – розгублено кажу, ще не розуміючи, до чого мама клонить. – Ліжко для тебе. А де я спати буду? – каже мама. – Ти ж не думаєш, що я маючи доньку з такою гарною власною житлоплощею, залишуся жити з бабусею. То ж доню, ти мусиш маму прийняти до себе. Мама скривилася, а я просто не знала, що мені на це їй сказати
– Донечко, ти у мене велика молодець! Подумати тільки, ще й 30-ти років нема, а ти вже свою квартиру маєш! І яку гарну! Це нічого, що однокімнатна, але ж студія. Подумати тільки, як гарно зараз будуть – і кухня велика є, і стіл є де поставити, і спальня, нехай маленька, але затишна. Мама ходила по […]
– Мамо, дай свекрам у борг 10 тисяч євро! Для тебе ж це дрібниці! – У мене ледь мову не відняло, коли я це почула від доньки.
На заробітки я вирушила ще два десятиліття тому. Життя наше було нелегке. Чоловік постійно заглядав у пляшку, а я працювала на двох роботах, аби якось утримати родину. У нас було двоє дітей — син Ілля і донечка Інна. Саме заради них я й трималась. І коли зрозуміла, що в Україні борги лише зростають, а виходу […]
“Ти ж казала, що дуже хвора! То чому ти насправді не з’явилася на весіллі?” — “Не повіриш… Мій єдиний син одружувався, а сестра витворила щось таке, що усі були просто…
Цього тижня наш дім наповнився радістю – мій єдиний син, Олексій, нарешті одружився! У свої 28 років він вже давно заслужив на це щастя, а ми, батьки, щиро його чекали. Святкування вирішили влаштувати по-домашньому, у сільському клубі, адже зараз не до пишних гулянь. За два місяці до весілля до нас з Італії завітала моя сестра […]
Знаєш, Юро, вона тобі сестра, а я – дружина. І я вже більше не можу дивитися на те, як ти забираєш від наших дітей і несеш все Олені. Юрій і сам розумів, що дружина має рацію, але по-іншому вчинити не міг. Коли сестрі була потрібна допомога, він першим подавав свою руку, і так було завжди, ще з дитинства. – Юро, я не проти, щоб ти допомагав Олені. Але коли щоразу ти береш від нашого сімейного бюджету – це вже не підтримка. Це збитки для нас. – Я все розумію. Але я не можу інакше
– Знаєш, Юро, вона тобі сестра, а я – дружина. І я вже більше не можу дивитися на те, як ти забираєш від наших дітей і несеш все Олені. Юрій і сам розумів, що дружина має рацію, але по-іншому вчинити не міг. Коли сестрі була потрібна допомога, він першим подавав свою руку, і так було […]
Знайди мене, мамо!
Каті розповідали в дитячому будинку, як її знайшли. Загорнута в дитячу байкову ковдру, лежала на ганку міської лікарні. Їй було кілька днів від появи на світ, вся така чистенька, доглянута, хоч і в стареньких пелюшках. У записці, вкладеній у ковдру, нечіткими літерами було написано: «Пробач мені, доню!». У Каті завжди наверталися на очі сльози, коли […]
Уже інший? Галина хоч би подумала, що люди скажуть, – перешіптувалися сусіди, які побачили у вдови на дворі чоловіка. У селі, де всі одне одного знають: хто кому кум, хто коли копав картоплю, а хто скільки разів розлучався щось приховати неможливо. Саме тому, коли вдова Галина через два роки після того, як не стало чоловіка привела в дім нового чоловіка, всі мовчки шепотіли: «От і не вдержалась». Але вголос ніхто нічого не сказав – бо Галина була жінка працьовита, порядна, та ще й сама двох дітей ростила
– Уже інший? Галина хоч би подумала, що люди скажуть, – перешіптувалися сусіди, які побачили у вдови на дворі чоловіка. У селі, де всі одне одного знають: хто кому кум, хто коли копав картоплю, а хто скільки разів розлучався щось приховати неможливо. Саме тому, коли вдова Галина привела в дім нового чоловіка, всі мовчки шепотіли: […]
А чого я маю її любити, вона мені що, дочка рідна? Ти вибрав, тобі і жити, – сухо відповіла Ганна сину, коли той запитав маму, чого вона так ставиться до його нареченої, вже практично за пʼять хвилин дружини, бо ж у них з Мариною весілля за кілька днів. Жити після весілля молодята мали разом з мамою, тому Артем і хотів налагодити стосунки. Та знаючи характер своєї мами розумів, що просто не буде. Розуміла це і Марина, бо поки вона зустрічалася з Артемом, то вже встигла розгледіти і свекруху
– А чого я маю її любити, вона мені що, дочка рідна? Ти вибрав, тобі і жити, – сухо відповіла Ганна сину, коли той запитав маму, чого вона так ставиться до його нареченої, вже практично за пʼять хвилин дружини, бо ж у них з Мариною весілля за кілька днів. Жити після весілля молодята мали разом […]
– Мамо, за що ти не візьмешся – всюди провал! Курка суха, гречка підгоріла! То так ти мені допомагаєш?
Мені виповнилося 58 років, і зараз я залишилася без свого дому. А все через моїх дітей, їх у мене двоє: донька, зараз їй 33 роки, проживає в столиці з трьома внуками, і син – йому зараз 27 років, недавно зробив пропозицію своїй дівчині. Я щиро їх люблю, але вважаю, що вони стали егоїстами, і лише […]
І що тому Івану треба? Бач, який, ніхто йому не підходить, – шепотіли односельці за спиною, коли почули, що знов дружина від нього пішла. А Іван просто жив. Працював на господарстві, допомагав сусідам, читав вечорами старі книжки, що залишилися ще від тата. Іноді думав: може, не судилося? Може, сам такий – із серцем, яке не для кожного відкриється? Одного серпневого дня, коли він привіз мед у місто на ярмарок, підійшла жінка – років тридцяти восьми, в світлій сорочці, з книжкою в руках. Запитала про липовий мед
– І що тому Івану треба? Бач, який, ніхто йому не підходить, – шепотіли односельці за спиною, коли почули, що знов дружина від нього пішла. Іван завжди був чоловіком видним – високий, плечистий, з добрим голосом і світлими очима. Жінки на нього завжди задивлялися, а він тільки знітився, як дитина. Був добрим, чесним, роботящим. Але […]