— А грошей немає, — знизав плечима Костянтин. — Як це немає? — злякалася дружина. — Ти ж тільки вчора говорив… — Ну говорив і що? Що такого? Лері захотілося нові сережки, і я купив їй їх… …— Потримай сумку, — скомандувала Ірина, витягнувши звідти гаманець, і вручила її чоловікові. — Забери її від мене! … Читати далі
— А тепер зібрала свої манатки і спритно за двері, — заявив Олексій дружині свого брата… … — Віра! Ти мене чуєш? — ще не зайшовши в будинок, прокричав Олексій. — Чую, — не відриваючись від екрану, по якому водила пером, відповіла жінка. — Ігор зі своєю дружиною і донькою проситься на постой! Віра прекрасно … Читати далі
“– Ні, мамо. Не приїду. Все, що мені потрібне, я куплю в крамниці. – Але… але, як же? Запаси! Вітаміни! Ти ж сама любиш! – Твої запаси мені не потрібні, – спокійно сказала Тетяна. – А ті, кому вони потрібні, хай самі витрачають на них час та сили – Ще банок двадцять огірків, і на … Читати далі
“– Ти віддала Вікторії квартиру? Чудово! Нехай вона тебе й утримує, – незворушно заявила дочка Ірина слухала і не могла повірити своїм вухам. Вони сиділи в маленькому кафе біля метро – звичайне місце, де вони з мамою зустрічалися кілька разів на місяць за кухлем чаю. Осінній дощ барабанив по вікнах, у залі пахло свіжими булочками … Читати далі
— Ну правда, Ань, ти як маленька. Мої гроші — це мої. Твої — це твої. Все чесно, — Діма відкинувся на спинку дивана і голосно, від душі розсміявся. Цей сміх, який ще рік тому здавався мені щирим і заразливим, тепер бив по вухах, як дешеве залізо. Він дивився на мене зверху вниз, і в … Читати далі
— Льоша, вибач, але я не зможу більше працювати, — Іра довго готувалася до цієї розмови з чоловіком. І боялася… Вона знала, що він не хоче дітей. Він давно її попереджав: залетиш — крутись сама. Але вони прожили вже більше п’яти років. Ірина прикипіла до чоловіка. Іноді їй навіть здавалося, що вона і дихати не … Читати далі
Жанна поправила волосся і подивилася на будинок батьків Максима. Двоповерховий цегляний особняк завжди здавався їй занадто великим для двох старих людей. — Ну що, готова? — Макс дістав сумки з багажника. — Звичайно, — посміхнулася вона. П’ятнадцять років шлюбу навчили приховувати незручність. Двері відчинила Ірина Василівна. Нафарбована, в новому халаті. — А, приїхали. Максим, синку! … Читати далі
– Якщо чесно…, – подруга на секунду замовкла, ніби боялася сказати зайвого, – я досі не розумію: як ти на це зважилася? Це ж за межею, Лізо! – За межею чого? Добра чи зла? – Ну, знаєш, це як подивитися. – Тут як не дивись, дорога, – посміхнулася Ліза, – важливий результат. А результат у … Читати далі
Олена стояла біля плити, помішуючи борщ, коли чоловік увійшов до кухні і кинув на стіл запрошення. — Твоя зустріч випускників, — промовив Сергій, не відриваючи погляду від телефону. — У суботу. Вона поглянула на запрошення. Тридцять років із дня закінчення школи. Красива листівка із золотими літерами. — Ти ж підеш? — запитала вона, витираючи руки … Читати далі
Коли свекруха сказала, що я повинна віддати їй ключі від квартири, я зрозуміла — це війна… … Ранок після нашого повернення з весільної подорожі почався не з кави і поцілунків, а з наполегливого дзвінка у двері. На порозі стояла моя свекруха Людмила Петрівна з якимось чоловіком у дешевому костюмі. — Аліса, люба, — вона навіть … Читати далі