Future Investments

“– Що? Дванадцять тисяч? Мамо, я не розумію! Це… це жарт? – Який жарт? – Марина Василівна спокійно подивилася на дочку. – Я витрачала свій час на твоїх дітей. Забирала їх щодня, годувала, розважала, стежила, щоб все було добре. Це робота! І вона має оплачуватись – Мамо, можна я сьогодні дітей до тебе закину? – … Читати далі

 “Дверцята машини відчинилися, і звідти виштовхнули собаку. Не вивели, не відпустили, – саме виштовхнули – грубо, різко, наче мішок зі сміттям Марія Іванівна стояла біля хвіртки з відром картопляного очищення для курей, коли побачила чорну «Тойоту». Машина зупинилася прямо посеред сільської вулиці – на очах. Дверцята відчинилися, і звідти виштовхнули собаку. Не вивели, не відпустили, … Читати далі

Тишу ночі розірвав на шматки лютий, невблаганний дзвінок. Він впивався в свідомість, як скалка, різкий і вимогливий. Серце Аліси, яка нещодавно мирно сопіла в обіймах сну, стиснулося в крижану грудку і застукало десь у горлі, відчайдушно і гучно. Вона інстинктивно кинулася до телефону на тумбочці, але екран був темним і безмовним. Дзвінок бився об вхідні … Читати далі

– Я знову чекаю на дитину, – радісно оголосила Женя батькам за сніданком. – Буду народжувати, адже діти – це таке щастя. – Що значить знову, – подавився яєчнею Максим Миколайович. – Женя, у тебе перша дитина росте без батька і на нашому повному утриманні. Куди ще другу? – І що ти пропонуєш? – підхопилася … Читати далі

Ангеліна збирала речі, щоб піти від чоловіка, але знайшла його щоденник і… передумала… …Цього ранку все здавалося інакшим. Ангеліна довго лежала без сну, але вдавала, що спить: чекала, поки чоловік піде на роботу. Вона прийняла рішення піти від нього, але так і не змогла йому сказати. Злякалася… Вирішила, що не хоче сцен прощання й вмовлянь. … Читати далі

“— Третій місяць ходиш як тінь. Скільки можна? Так, Петько вчинив як остання сволота. Квартиру, машину, дачу — все оформив на себе заздалегідь. Але це ще не кінець життя! Валентина прокинулась від тиші. Дивно, як швидко звикаєш до самотності у п’ятдесят вісім. Тридцять п’ять років кожен ранок починався з буркотіння Петра: то кава недостатньо міцна, … Читати далі

“– Ти що, рахувала мої котлети? – Я рахувала продукти! І виходить несправедливо. Я плачу за твій апетит. – Стривай! Ти хочеш сказати, що я повинен платити більше? – Так. Якщо ти їси більше, то справедливо й платити більше. Сімдесят відсотків замість п’ятдесяти! – Відрізала дружина Світлана сиділа на кухні та рахувала чеки за продукти. … Читати далі

“– Але ж мама не могла подарувати порожній конверт! – Могла! І подарувала! – Аня, не кажи нісенітниці. Мабуть, гроші випали. – Звідки випали? Конверт був запечатаний Ганна посміхалася гостям, але всередині відчувала тривогу. Тридцять п’ятий день народження жінки святкували у ресторані – подія хоч приємна, але присутність свекрухи завжди викликала напругу. – Аню, – … Читати далі

“Друга свекруха… Коли Світлана увійшла у квартиру, вона відразу побачила черевики свекрухи, які стояли посеред передпокою. Стало ясно, що відпочити не вдасться. Фаїна Вікторівна з’явилася із кухні з виглядом обвинувача у судовому процесі. – Знову у цієї недолугої бабки була? – Запитала вона. – А дім, чоловік, дитина – все це, значить, в бік. Добре, … Читати далі

“– Я мати Валерії, дівчини, з якою ваш чоловік зустрічається вже рік, – жінка говорила так, ніби повідомляла про погоду за вікном. – Моїй Лєрі всього двадцять, і Олег – її перший чоловік. Вона його так кохає… Обожнює! Я прошу вас відпустити вашого чоловіка і припинити псувати життя моїй доньці! Ми ж із вами сучасні … Читати далі