— Так, я повернулася, — повільно промовила Олена. — А ви хто? Жінка нервово посміхнулася: — Вибачте, я думала, Сергій попередив вас. Я Наталя, його колишня дружина. А це Аліса, наша дочка… …Літак приземлився точно за розкладом. Олена зітхнула з полегшенням — подорож добігала кінця. Два тижні на морі, звичайно, чудово, але додому хотілося неймовірно. […]
— Знаєте, дорогі гості, у нас новина. Ми вирішили, що цей будинок занадто дорогий для нашого бюджету. Дача виставлена на продаж, завтра приїдуть перші покупці. Тож збирайте речі, і не забудьте свої кабачки — вони тут більше не ростимуть!
— Знаєте, дорогі гості, у нас новина. Ми вирішили, що цей будинок занадто дорогий для нашого бюджету. Дача виставлена на продаж, завтра приїдуть перші покупці. Тож збирайте речі, і не забудьте свої кабачки — вони тут більше не ростимуть! Олексій та Олена купили цю ділянку п’ять років тому. Це було кохання з першого погляду: старий […]
– Наташка! ..Ну що, вижили після свят?.. Рідня прийшла “доїсти салати” після Нового року… Але цього разу сюрприз був не на столі.але сьогодні сталося шокуюче
— А ти двері відчини, Пашу. Мама дзвонить, — голос Наталії звучав напрочуд рівно, але всередині в неї вже натягувалася та сама струна, яка зазвичай рветься з різким, болючим звуком. Павло, подавившись чаєм, винувато глянув на дружину і квапливо попрямував до передпокою. Перше січня – вічний день «доїдання салатів» та негласного вторгнення. День, коли особистий […]
-Я тут вирішила перевірити наші рахунки, борrи, а тут раптом ось що… -У мене точно борrів немає, а ти що нишком три купальники в кредит взяла? – пожартував Микола. -Не смішно. У мене немає кредитів і борrів. А в тебе є
-Я тут вирішила перевірити наші рахунки, борrи, а тут раптом ось що… Нарешті вдпустка! Блакитний новенький чемодан стояв у коридорі і чекав свого часу. Друга червона валіза дружини, з яким Микола подорожував в попередні роки, стояв тут же поруч і теж чекав. Майже всі речі були спаковані, залишалося три дні до виїзду. Відпустка. Море… -Коля! […]
“– Тому що моєму синові – можна все! А тобі – ні! Ти тут не головний, зрозумів? – Голос був рівним, буденним, без тіні сумніву. – Живеш у моєму будинку – живи за моїми правилами!
“– Тому що моєму синові – можна все! А тобі – ні! Ти тут не головний, зрозумів? – Голос був рівним, буденним, без тіні сумніву. – Живеш у моєму будинку – живи за моїми правилами! – Ти ж розумієш, Катю, для мене не існує чужих дітей. Даня стане моїм сином, таким самим, як і наш […]
“Мандарини, які привіз незнайомець, – доленосні…
“Мандарини, які привіз незнайомець, – доленосні… Запах мандаринів у лікарняній палаті. Яскравий, святковий. Єдине, що нагадувало про те, що надворі тридцяте грудня. Я лежала сама. Нога у гіпсі, під стелею каламутна лампа, за вікном сірий сніг. Сусідку виписали вранці. І тепер у палаті було тихо. Надто тихо. Два дні тому я послизнулася на ожеледиці. Прямо […]
Сергій приїхав у рідне село, відвідати маму. Він зайшов у будинок, але мама не крутилася на кухні, як це було завжди, а просто лежала на ліжку. – Мамо, що з тобою? Ти що – погано почуваєшся? – захвилювався Сергій. – Та нічого, синку, нормально, розходжуся зараз, – відповіла Лариса і почала підніматися. – Не вставай. Я зараз, – сказав син і вийшов на подвір’я. Сергій переконався, що мама не чує, і комусь подзвонив. Лариса краєм вуха почула розмову сина, прислухалася і ахнула
Лариса лежала на ліжку та дивилася на сімейну фотографію у рамці на стіні. Всі тут: вона, чоловік Олексій – царство йому небесне, діти та онуки. Дітей у Лариси четверо – дві старші дочки Віра та Надя, та молодші сини Сашко та Сергійко. Лариса посміхнулася – добрі в неї діти, особливо коли маленькі, дуже слухняні, Олексій […]
— Дякую, я не буду. — Катя відсунула від себе тарілку із запеченою картоплею та куркою, залишивши тільки салат зі свіжих овочів.
— Дякую, я не буду. — Катя відсунула від себе тарілку із запеченою картоплею та куркою, залишивши тільки салат зі свіжих овочів. — Курка за твоїм улюбленим рецептом. — мама здивовано підняла очі на дочку. Каті було двадцять, і вона завжди відрізнялася хорошим апетитом. Це не заважало їй залишатися у відмінній формі. Ще зі школи, […]
Ти хоч на мить задумалася, що ти наробила?! — Богдан з кинув ключі від машини на поличку. Вікторія стояла біля вікна. На ній була смарагдова сукня, яку чоловік обрав для неї до святкування Нового року. — Облиш, Богдане, — сказала дружина, ледь тримаючи рівновагу. — Усі просто відпочивали. Було весело. — Весело?! — Богдан сказав голосніше. — Ти влаштувала справжнє шоу. Танцювала на столі! Перед генеральним деректором! Перед людьми, якими я керую! — І що з того? Це ж новорічний корпоратив, а не прийом у посольстві. — Інші дружини трималися гідно, розмовляли про літературу чи подорожі! А ти вилізла на стіл, танцювала і співала «Червону руту» на всю залу! Марчук усе зняв на відео! Завтра весь холдинг буде пересилати це один одному в Телеграмі! Вікторія повільно розвернулася. У її очах не було й тіні каяття. Лише холодний виклик, який Богдан раніше ніколи не помічав за своєю «тихою» дружиною. — Можливо, нехай подивляться? Може, їм корисно побачити щось живе, окрім твоїх звітів та графіків. Богдан став думати чи йому завтра на роботу іти
— Ти хоч на мить задумалася, що ти наробила?! — Богдан з кинув ключі від машини на дубову консоль у передпокої. Зв’язка з гуркотом відскочила й залетіла під тумбу для взуття. Вікторія стояла біля вікна, дивлячись на нічний Київ, що мерехтів вогнями за склом. На ній була та сама смарагдова сукня, яку чоловік обрав для […]
Коли я залишив рідну домівку і обзавівся своєю сім’єю, то насамперед встановив одне правило. Якщо комусь сумно і йому хочеться поговорити, то за столом збирається вся родина. Потім заварюють чай, а на стіл викладають печиво, цукерки, сушки і тістечка. За цим столом немає місця для мобільних телефонів, гаджетів і книжок. Натомість є місце розмовам, співчуттю та підтримці, про що постійно намагалася сказати бабуся своєю улюбленою фразою
Бабусю привезли до нас у вівторок, коли я ще був на роботі. А повернувшись додому, побачив її, що сидить на дивані і дивиться чергову бразильську мильну оперу. Вона, як і завжди, тримала в зморшкуватих руках хустинку, розшиту польовими квітами, і з легкою посмішкою стежила за приголомшливим, з екрану, виром почуттів. Бабусю привезли з лікарні. Вона […]